Принципова протилежність у поглядах на роль мистецтва у драмі М. Старицького "Талан"

Шкільний твір

В історію української літератури М. Старицький увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач, але найяскравіше його талант виявився в театрі, де він виступив і як драматург, і як автор, режисер та організатор театральних труп. Безумовно, М. Старицький — один із корифеїв української драматургії, який спрямував свої зусилля, творчість на служіння рідному народові, щоб зберігати й розвивати мистецтво.

Письменник був добре знайомий із театральним середовищем, знав життя провінційних акторів, бачив важкі умови праці, їх взаємини між собою та з представниками панівних верхів. М. Старицького дуже хвилювало становище митця у дворянсько-буржуазному суспільстві. Відповіддю на питання про місце й роль мистецтва в житті народу є його драма "Талан".

У центрі твору — обдарована артистка Марія Лучицька, любов до театру в якої спалахнула після нещасливого кохання до молодого поміщика Квітки. Прийшовши на сцену з найблагороднішим наміром служити народній справі, Лучицька стає свідком брудних інтриг. Багато людей було в театрі, багато думок вони мали з приводу одного й того самого питання: для чого потрібна їх діяльність? Одні вважали театр тільки джерелом прибутку. Інші були переконані, що це мистецтво має бути виключно розважальним, не треба нав'язувати глядачам серйозні думки та високі ідеї. Треті — а серед них і Лучицька вірили у високе суспільно-виховне призначення театру. "Хай ми й не тішимо тепер слухача новинкою та диковинкою, але... наша рідна мова з'єднала його з меншим братом, прихилила серце до його". Так міркували однодумці головної героїні драми, і вона була з ними згодна.

Дивіться також

Ця принципова протилежність у поглядах на роль театру та шляхи його розвитку і становлення лежить в основі конфлікту драми.

На жаль, на ниві мистецької діяльності Лучицька знову зустрічається з "брудним болотом" театрального життя. Першим ворогом героїні стає суперниця по сцені бездарна акторка Квятковська. Деспотичний і грубий антрепренер Юрій Котенко, продажний писака-репортер Юркевич та їхні прихильники підтримують колишню примадонну і створюють нестерпні умови для творчої роботи талановитої артистки. Така жорстока боротьба за виживання знесилює Марію Лучицьку, тому вона знову шукає порятунок у коханні з Квіткою. Після тривалих вагань, тяжкої боротьби з собою, під тиском жалю і ще не згаслого почуття Марія зважилась залишити сцену і вийти заміж. Та не знайшла вона щастя серед розкоші й блиску, якими оточив її Квітка. Жінка починає сумувати за сценою, за товаришами по мистецтву. Та ще й зла свекруха при кожній нагоді намагалась очорнити її перед сином. Безвольний чоловік, що швидко збайдужів до дружини, починає її ревнувати, ображати і навіть виганяє з дому. В горобину ніч зневажена і скривджена Лучицька залишає осоружний поміщицький дім, в якому "...катують і недокатовують..."

Героїня знову повертається на сцену, але фізичні й моральні сили артистки ослабли, здоров'я було підірване. Закінчується трагічна історія життя Марії хвилюючим епізодом: до вже тяжко хворої жінки прийшли молоді студенти, щоб "привітати" її талант. Марія Лучицька помирає, оточена вірними друзями, з думкою про долю рідного театру, з вірою в його велике майбутнє.

Думки і сподівання головної героїні драми "Талан" справдились! Сьогоднішній театр є виразником найпалкіших і найпрогресивніших думок українського суспільства.