І. Новаторські моменти О. Олеся. (Творча спадщина Олеся досить велика, якщо врахувати, що більшу частину її становить поезія — дев'ять книг. Звертався митець і до драматичного жанру. О. Олесь розширив тематичний, стильовий діапазони лірики, підніс виражальну силу українського художнього слова. Не будучи "модерністом", він вніс багато нового в розвиток української поезії, зокрема наголосив на естетичній цінності поетичного твору, рішуче заперечив абстрактну декламаційність.)
1. Ознаки поетичного стилю. (Поезія Олеся вже з виходом першої збірки завоювала прихильність знавців літератури і масового читача. У ній були представлені безпосередність і щирість поетичного вислову, глибокий внутрішній драматизм почуття, багатство мінливих відтінків настрою.)
2. Тематичне розмаїття О. Олеся. (Життя природи, кохання, перипетії громадської боротьби — основна тематика творчого доробку поета.)
3. Широкий політичний світогляд. (У віршах Олеся не знайти концептуального осмислення революційної боротьби: йдеться не про декларативне висунення якихось віршових програм, а про широкі політичні світогляди. Вони відсутні повністю в поезії Олеся.)
4. Образна система. (В образній системі поета є народницька символіка. Дуже вразлива тендітна душа ліричного героя хворобливо реагує на всі життєві обставини, які перегукуються з образами природи.)
II. Художній світ О. Олеся. (В основі художнього світу Олеся, створюваного інтимною лірикою, лежить неоромантичне протиставлення дійсності, з одного боку, і мрій та сподівань героя — з другого.)
- Реферати про життя та творчість Олександра Олеся
- Якими мовностилістичними засобами часто послуговується поет? (та інші запитання)
1. Контрастні поняття. (Поет воєдино зливає протилежні поняття: йдеться про біль, муки, кров, рани, і все це стає ще болючішим через те, що з них проростає "ніжність" і "жаль", що все це здійснюється в пошуках тієї "ніжності", відсутність якої дуже хвилює ліричного героя.)
2. Роль природи в ліриці Олеся. (Природа в ліриці Олеся виступає не просто зовнішнім аналогом чи тлом переживань людини: поету притаманний своєрідний поетичний пантеїзм — розмаїття почуттів у житті квітів, трав, сонячного проміння. Природа живе дуже виразним життям, поет тонко передає її порухи й настрої. Відображення в ній переважно музичне з очевидно відчутними ритмами. Кращим зразком пейзажної лірики Олександра Олеся є низка віршів із циклу "Щороку", де змальовано річний круговорот природи.)
III. Ліричні твори Олександра Олеся. (Ліричні твори Олеся, музикальні, часто "романсові" за формою, віддавна привертали увагу композиторів — М. Лисенка ("Сміються, плачуть солов'ї", "Айстри", "Гроза пройшла... зітхнули трави"), К. Стеценка ("Сосна"), Я. Степового ("Не беріть із зеленого лугу верби"), С. Людкевича ("Тайна") та інші.)
IV: Драматичні твори Олеся. (У драматичних творах Олеся ("По дорозі в казку", "Трагедія серця", "Над Дніпром", "Ніч на полонині" тощо) ще виразніше, ніж у Поезії, виявилась неоромантична концепція.)
V. Олександр Олесь — перекладач. (Відомий Олесь і як талановитий перекладач — "Пісня про Гайявату" Г. Лонгфелло, казки В. Гауфа, ліричні твори поетів багатьох країн.)