Трагедійність образу Марії Ляшнівської, головної героїні драми В. Винниченка "Гріх"

Шкільний твір

В. Винниченко-драматург був упевнений, що настав час європеїзувати український театр, тобто "надати йому філософської глибини, гостроти морально-етичних колізій, динамізувати дію...". І сміливо взявся втілювати свої переконання в життя. Письменник у творах утверджував думку, що людина повинна в будь-якій ситуації залишатися "чесною сама із собою". А якщо доводиться іти на компроміс зі своїм власним "я"? Чим це може скінчитися? Саме це і досліджує письменник у своїх п’єсах, однією з яких є драма "Гріх".

Твір В. Винниченка "Гріх" — це п’єса-застереження на три дії, у якій автор подає своє трактування відомого вислову, що добрими намірами вимощена дорога в пекло. З перших реплік драми окреслюються два дійових плани. Перший пов’язаний із буднями підпільної організації, одним із членів якої стає Марія, а другий — з таким нюансом, як кохання Марії до Ніниного чоловіка Івана.

В основі сюжету — історія гріха Марії, людини красивої зовнішності й душевної вроди. Марія — революціонерка. Одного дня жандармському підполковникові Сталинському вдалося викрити місцезнаходження частини нелегальної друкарні, де підпільники мали друкувати відозви. Хитрому й енергійному Сталинському сподобалася горда й красива революціонерка Марія Ляшківська. У жандарма, як у досвідченого "мисливця", з’являється азартне бажання за будь-яку ціну зламати гордість, непохитність, силу волі й розтоптати героїню морально, бо він перекопаний, що це страшніше, ніж зламати людину фізично.

Сім місяців точиться безрезультатне слідство. Революціонери вперто мовчать. Сталинський вдається до каїнової хитрості: за допомогою шпигуна Ніздрі, якого він садовить у порожню шафу в своєму кабінеті, дізнається про стосунки між підпільниками і про кохання Марії до заарештованого революціонера Івана, який у тюрмі захворів на сухоти. Використавши ці відомості, жандарм штовхає Марію на гріх зради, обіцяючи звільнити її саму і всіх її товаришів за три дні після того, як вона вкаже місце, де знаходиться друкарня. Усвідомлюючи, що для хворого Івана тюрма — смерть, Марія потай від товаришів погоджується на пропозицію Сталинського. Мета на перший погляд благородна, тому зрада героїні має бути виправдана — вона це робить ніби для загального добра. Але Сталинський знає, що Марія керується і особистими мотивами: коханням до Івана, заради якого і стає на шлях зради. Тому він примушує героїню, яка боїться бути викритою, зраджувати й далі.

Усіх заарештованих, серед них й Івана, звільнено, але до в’язниці потрапляє товариш Івана, якому під час попереднього арешту вдалося втекти й переховати друкарню. Він інформує з тюрми, що його виказав провокатор, який має бути тільки з-поміж них самих. Серед підпільників постає питання — хто з них запроданець?

Проте Сталинський на досягнутому не зупиняється. Йому мало того, що він із гордої й розумної революціонерки зробив зрадницю, він мріє ще й душу її знищити. Заплутавшись у жандармських знущаннях, Марія дедалі більше, не з власної волі, потрапляє під владу підполковника. Демонструючи свою зверхність, Сталинський пропонує Марії стати його коханкою і поїхати з ним у Крим. Марія у відповідь вихоплює револьвер, хоче вбити жандарма, але він показує їй таємні документи, з яких видно причетність героїні до зради. Морально знищена, Марія погоджується.

Іван на запитання Марії, що б він зробив з провокатором, якби з’ясувалося, що цей негідник найближча для нього людина, відповів, що вбив би його. Марія усвідомлює трагізм свого становища, але міняти щось запізно та й немає в неї такої можливості. Героїня розуміє, що причиною свого нещастя є вона сама, що щастя обманом, а тим більше самообманом, досягти неможливо.

Вчинивши злочин, вона була нечесна із собою, пішла на компроміс із власним "я" і за це її покарано. Марія переконується, що єдиний вихід для неї — смерть. Зібравши документи, які свідчать про її гріх, вона віддає їх Іванові за умови — прочитати через три години. Сама ж випиває отруту.

Змалювавши революційне підпілля, автор викрив і огидні методи роботи царської жандармерії, які ламають долі людей і несуть смерть.