Демонологічна образність роману-балади "Дім на горі" зумовлена впливом бароко.
У циклі "Голос трави" письменник використав багато міфологічних образів: домовик, чорт, лісовик, відьма, потерчата, перелесник, чаклунка. Але письменник не просто запозичує образи, а інтерпретує їх, завдяки чому вони органічно вплітаються у сюжет твору. Наприклад, пришельці, які "з’являються бозна-звідки" перед жінками Дому, подані в романі як демонологічні істоти...
Читати приклад твору →
За словами В. Шевчука, він — "типовий зразок маргінального письменника..., для вузького читача й обмеженої аудиторії... Мої книжки — це розмова із самим собою про людей і їхній світ...". Отже, готика є для письменника ознакою серйозності, а містика, притчі, химери допомагають побачити і зрозуміти найістотніші проблеми сучасності. В оповіданнях і повістях В. Шевчук багато експериментує, звертає увагу на внутрішній світ героїв.
Такою знахідкою та відкриттям став твір письменника "Дім на горі"...
Читати приклад твору →
У романі "Дім на горі" потяг до мандрів, незбагненні поривання у незвідане відчувають молоді хлопці, а владарюють у цьому загадковому домі самотні жінки.
Жіночу долю у "Домі на горі" чітко визначає бабуся Галини Іванівни, яка розповідає легенди свого роду: "Ми тут тим, Галочко, й визначились у цьому домі, що жили спокійно й вміли чекати. Чекати, ласочко моя, — це така складна і велика наука. Нам, жінкам, не дано вибирати і владарювати, нам дано чекати.....
Читати приклад твору →
Сучасний світ все більше звертає свою увагу на ірраціональне, не підвладне людському розуму. Людство знов приходить до висновку, що життя — це арена постійної боротьби сил добра і зла, боротьби, яка триває насамперед у людських душах. Цим і можна пояснити інтерес сучасних письменників до міфологічного. В українській літературі таким майстром є Валерій Шевчук.
Незвичайним і навіть сюрреалістичним можна вважати роман — баладу Валерія Шевчука "Дім на горі"...
Читати приклад твору →