"Мені зараз хочеться написати твір про рабів тіней, тіней вчорашнього дня Відомо ж — раби бояться всього, навіть власної тіні, яка раптом під сонячним промінням їм, не доведи, Боже, випрямить спину і стане із запитального знаку знаком оклику. Вони цього не переживуть. А я переживу, бо я сміюся. Ось у чому моє творче щастя. Головне, що я завтра перетну відстань від стільця до письмового столу, і мені більшої насолоди не треба. Ти маєш прикувати себе до нього, як до галери. І теж стати рабом. Але рабом, ім’я якого — Його Величність Творчість. І кращого натхнення для сатирика, ніж злість, породжена несправедливістю, не треба. Так, я теж раб. Раб своєї Творчої втіхи. Раб свого світу, який називається Література", — так написав про себе і витоки свого натхнення видатний сатирик нашого часу Олег Чорногуз.
Фейлетон — сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища в суспільному житті, комічна сутність яких розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми з використанням авторських та фольклорних комічно-сатиричних образів.
Фейлетон "Як вибрати ім’я" входить до збірки "Веселі поради". "Веселі поращі" сатирика — це привід замислитися над власного поведінкою, начебто подивитися на себе збоку.
Сатирик пише від власного імені, однак у кожному тексті виконує різні ролі, маскуючись під безпристрасного спостерігача чи людину, що приятелює з академіками, мовознавця, що тривалий час займається порівнянням арійських мов, чи пересічного телеглядача і навіть пліткаря. Часто застосовується у зачині композиційний прийом передачі власних суджень із посиланням на чуже мовлення: "Знов на базарі чув", "Чого тільки сьогодні у стольному граді не почуєш".
Сатиричний пафос фейлетону "Як вибрати і’мя" спрямований проти комплексу меншовартості, властивого декотрим українцям. Інколи цей комплекс виявляється у виборі імен для дітей (Травіата Пацюк, Анжела Кендюх) не на користь традиційним українським (Назар, Тимофій). Комічний ефект у даному випадку створюється поєднанням іноземного імені та українського прізвища. Герою гуморески чогось здається, що таке ставлення до вибору імен відбиває дух епохи.
Автор у творі використовує різні засоби створення комічного.
Іронія найбільш яскраво виявляється у прикладах імен, які обирають українці:Нінель Кукурудза, Травіата Пацюк, Жульєна Миска, Анжела Кендюх. Створити комічний ефект допомагає інверсія: "Оригінальне щось треба, — знову друг. — Щоб відбивало наш дух, епоху. А ти — Назар, Тимофій!". Тій самій меті служать і крилаті вислови як спосіб створення гумористичного ефекту: "Ти з нею носишся, як із крашанкою". Всі вищенаведені приклади є ганебними явищами, які помітило уважне око письменника.
Головною думкою фейлетону є засудження подібних явищ, які свідчать не про "сучасність" героя, а про рабське поклоніння чужому.