I. Афанасій Фет — оригінальний поет-лірик (поезія Фета — поезія натяків, здогадів, умовчувань; передача у віршах читачеві не стільки думок та почуттів, скільки "летючого" настрою поета).
II. Майстер ліричної мініатюри:
1. Поетичний "авторитет" Фета (найхарактерніший "фетівський" вірш:
Шепот, робкое дыханье,
Трели соловья,
Серебро и колыханье
Сонного ручья.
Побудова вірша: тільки з називних речень; предмети і явища як знаки почуттів і станів; поет викликає у читача не уявлення про речі, а ті асоціації, що можуть бути з ними пов'язані; розвиток основної теми вірша "за словами": почуття кохання — це
Ряд волшебных изменений
Милого лица, <...>
И лобзания, и слезы,
И заря, заря...)
2. Зв'язок новизни зображення явищ природи у Фета з ухилом до імпресіонізму (загострення і примноження образотворчої сили слова за допомогою імпресіонізму: опис явищ такими, якими їх бачить поет, наприклад: ліс змальований таким, яким він постав перед поглядом поета:
Над озером лебедь в тростник потянул,
В воде опрокинулся лей,
Зубцами вершин он в воде потонул,
Меж двух изгибаясь небес);
3. Музикальність віршів Фета (співучість, мелодійність фетівських рядків, "що не висловиш словами, звуком на душу повій"; уміння поета добором звуків створити той або інший настрій у читача:
И слышу я, в излучине росистой
Вполголоса скрипят коростели.).
III. Свіжість поезії Фета (трепетна, хвилює нашу уяву, викликає глибокі почуття, дає змогу відчути красоту і милозвучність російського слова).