Виявилось, що вона гуляла по Міщенському лісу нібито зі своєю колишньою однокласницею. До того ж, тітонька попросила у тата альбом якогось художника для ознайомлення.
До дівчини прийшов Сашко та нагадав, що через кілька днів повня. Він твердо стояв на рішенні пробратися у таємничу квартиру. Раптом в кущах випросталась чиясь постать. То була баба Валя, яка набирала землі для квітів. Софійка попередила Сашка, що її треба остерігатися.
Серед газет "Губернські відомості" дівчинка дізналася, що Міщенкова Михайла заслали до Сибіру, а потім він пішов на фронт. Все його майно перейшло до Кулаківського. У цей час Франя поїла Корнія приворотним зіллям, і той погоджувався, що Клава дурнувата.
Потрібно було негайно діяти.
Що значить загнати економію?
Софійка потрапила у час, коли вже помер Гордій Кулаківський і замість нього залишився його молодший син — Яків. Він був настільки скупим, що рахував кожний пучок солі та кухоль води для своєї дружини та сина. Відправивши їх додому та наказавши лягати спати, аби не їсти та не палити гасу, він вирушив до Дульських на вечерю. Там він добряче попоїв, набравши повні кишені пирогів з капустою. З його розповіді стало зрозуміло, що Франя вже живе з Корнієм у Половинчику, але дітей їм Бог не дає, та й то добре, бо зайві роти.
Поки Яків йшов додому та наминав пироги, він думав про те, в який день у кого з дворян буде вечеряти, щоб зекономити собі на шапку.
Дідусева історія
Сніжана знову забрала племінницю у село до бабусі та дідуся. Там Софійка розпитувала, чому ж ліс Міщенським називається. Землі Міщенко закінчувались саме тим лісом, тому так і прозвали його.
Дідусь Максим оповідав, що його прабатько був знайомий з сином Данила Міщенка, бо коли вони міняли документи, той захотів змінити собі прізвище. Саме тоді й з родом дідуся оказія вийшла, бо їхнє прізвище Вишня змінили на Ягода. До того ж, дідусь також ще розповів, що вони назвали свою меншу дочку Сніжаною, бо тоді серед жовтня під вечір пішов сніг.
Пристрасті у Половинчику
Тітка все більше нудилася, її тягнуло до Відьминого ставка. Вони вирушили разом з Софійкою туди. Сніжана була невесела всю дорогу, але раптом розквітла, коли побачила художника. Однак він не звертав на неї уваги, продовжуючи малювати пейзаж.
Наступного ранку за сніданком Софійка розпитувала у бабусі, що сталося з Мальвою та Маківкою. Під час голоду їх всіх, разом з отим кошлатим конем, забрали до колгоспу.
Така довга ніч
Софійка попередила маму, що приїде завтра вранці, але сама пішла з Сашком у таємничу квартиру. Вони пролізли через вікно, взявши з собою драбину, мотузку і сокиру. Дівчина була налякана тим, що з ними може статися цієї ночі, але відступати було пізно. Вони обрали схованку за розкладним диваном, сіли на відстані (раптом помруть, щоб не думали люди, що в них кохання) і стали чекати.
Поверхом вище заплакала дитина. То був Ростик.
Іди, іди, дощику!
За десять дванадцяту у двері голосно хтось постукав. То був якийсь Семенко, який питав, чи зварено їсти. Молодий жіночий голос відповідав, що зварено борщику в горщику, але спочатку їй треба знайти свою блакитну стрічку. Семенко сказав, що купив дівчині нову стрічку. Дівчина зі стрічкою вбігла до вітальні та, сміючись, вдивлялась у дзеркало над диваном. У неї було синювато-бліде обличчя з блакитними очима. Потім почався безлад. У кімнату залітали блідо-сині люди, трощили меблі та картини. Як і завжди, все зникло так же раптово, як і почалося.
Сашко з Софійкою сиділи, обійнявшись, до самого світанку. Потім швидко вилізли через кватирку, забрали драбину та пішли геть. У кімнаті на килимі лежала блакитна стрічка.
Таємна вечеря
Цього разу Софійка вирішила залишитися у будинку Якова Кулаківського та подивитися, як живе його сім'я, поки він вечеряє у Їжакевичів. Після того, як господар вийшов з хати, Лизавета Львівна відразу стала швидко топити піч, побігла у комору за їжею, наварила швидко вечері та покликала сина Васюню. Вони їли, придивляючись та прислухуючись. Потім Лизавета швидко погасила піч, все прибрала і разом з сином пішла спати.
Софійка з радістю повернулася додому.
Що ж далі?
Мама попросила доньку погуляти з Ростиком. Разом вони пішли до Сашка, який саме продавав липовий цвіт. Поки Софійка виправляла помилки на оголошенні, Сашко запропонував нейтралізувати бабу Валю через Фантика. До того ж, потрібно було захопити з собою блакитну стрічку. Друг пообіцяв щось придумати, аби врятувати дівчину від нічних кошмарів.
Невдала гостина
Кулаківський знов вечеряв у Дульських. Але вечері не було. Господарі грали в карти та вели нудні розмови. Потім вони заговорили про старого Міщенка. Виявляється, він довго блукав, жив з іншою, поки не захворів і не вирішив повернутися до дружини. Старший брат Михайло після тюрем пішов на фронт, а молодший встиг оженитися та віддати сина до школи.
Потім господарі проводжали гостя, який був дуже здивований тим, що не буде вечері. Однак коли за Яковом зачинилися двері, у хаті почали готувати.
Пророкування старця
Софійка бачила, як діє прокляття. В роду Кулаківських були гроші, але щастя — ні грама. Також дівчина добре запам'ятала одну подорож, коли бабусі Клаві старий сліпець дав вишневе намисто і сказав, що якщо вона хоче щастя для себе, то нехай вдягає його і носить, а якщо хоче доброї долі для дітей та онуків — хай подарує те намисто своїй дочці на весілля. Прабабця Клава пожертвувала своїм щастям заради наступних поколінь.
Прокляття діяло, небо не сходилось з землею, та й Софійці все менше хотілося допомагати скупим та жадібним людям.
Поки там що
Наступна подорож дівчини була на світлину, на якій був зображений син Васюні — Іван. Крім сина у нього була ще й дочка, Катерина, але була вона такою немічною та маленькою, що мати з батьком не знали, що з нею робити. Лише очі в неї були сині-сині. До будинку Василя Кулаківського підійшов той самий старець, який давав Софійці пораду, та попросив хліба. Жінка побігла за їжею, а коли винесла, то старець сказав їй купити велику каструлю, наварити в ній борщу та роздати всім бідним за здоров'я Катерини.
Нейтралізація баби Валі
Сашко з Софійкою вирішили-таки нейтралізувати бабу Валю, але спочатку потрібно було забрати стрічку з квартири. Сашко поліз вниз, тримаючись за простирадла. Коли Чорнобілка побачила блакитну стрічку, то зашипіла і відскочила, а Фантик, який сидів коло дверей квартири баби Валі, спокійно відреагував на цю знахідку. Діти хотіли показати сусідці, що блакитна стрічка у них, і таким чином дізнатися, чи причетна вона до чортівні. Однак її не було вдома. Друзі почули голос баби Валі з таємничої квартири. Коли вони туди зайшли, то виявили бабу на підлозі, яка просила води. Вона сказала, що бачила-таки привида, який забрав стрічку і вилетів наверх через вікно. Сашко та Софійка допомогли бабі Валі дійти до квартири, а та, у свою чергу, подякувала дітям та вирішила написати у газету про їхній вчинок.
За здоров'я Катерини
Кулаківські зібрали до обіду всіх жебраків, поставивши на стіл багато їжі та попросивши їсти за здоров'я Катерини, яка сиділа на вулиці, закутана у ковдру, та дрижала посеред літа. Серед гостей був один чоловік, який розговорився з молодичкою. Виявилось, що він син Михайла Міщенкова, який потім змінив собі прізвище на Білий. Міша розповів перед смертю, що він разом із гарнізоном напав на будинок панни Юзефи, у якої була дочка від цього Бєлого. Однак Юзефа встигла втекти, а будинок і досі там стоїть.
По черешні
Наступного дня Сніжана, Софійка та дідусь Максим йшли до Міщенського лісу по черешні. Дідуньо розповів, що колись у цьому лісі було багато груш, яблук, вишень, які виростив його прадідусь. У них в сім'ї всі були добрими садівниками. Одного разу прадід взимку бив грушу по стовбуру, бо вона не родила, і сталося диво: наступного літа вся була в плодах.
Перша зустріч із Нею
Софійка побачила художника на іншому боці галявини та пішла до нього, вирішивши, що так далі тривати не може. Вона чемно привіталася і попросила подивитися на його картину. Їй сподобалася загадковість та таємничість, якою ніби віяло від полотна. Пустельник запросив дівчину разом зі Сніжаною сьогодні до нього, аби подивитися на інші картини. Напівпритомна тітка цілий день не знаходила собі місця, довго приміряла, що вдягнути, ледь не втекла від будинку художника, але все-таки наважилася зайти.
Спочатку розмова на клеїлася, і вони вирішили відразу перейти до картин. Сніжана висловлювала свої думки щодо намальованого, а Пустельник зачаровано її слухав. Софійка запитала що то за полотно у кутку. На ній була зображена Сніжана, а картина називалася "перша зустріч із Нею". Дівчинка поквапилася зникнути, помітивши, що вона стала зайвою.
День, з якого не втекти
Коли дівчинка повернулася до будинку Кулаківських, перше, що вона почула, це те, що Катерина починала одужувати. Вона зміцніла, щічки стали рум'яними, і впізнати її колишню можна було тільки по блакитним очам. Олена з Іваном та Катериною крокували на базар, коли побачили, що коло центральних воріт стоїть натовп. Хтось промовив страшенне слово "війна", і все затихло, немов перед бурею.
Софійка швидше повернулася додому, залізла під ковдру і почала думати, що це не лише прокляття Кулаківських, а прокляття всіх людей. На календарі було 22 червня.
Бабусі й онуки
Софійка вирішила відволіктися від думок про війну і почала шукати інші фотографії. Знайшла ту, на якій був зображений син Івана. Він розлючений вирушив до своєї баби Олени. Як пізніше стає зрозуміло, він вимагає у бабці хату, бо йому ніде жити. Обнишпорює всі кутки, знаходить їжу та жбурляє її в вікно. Олена просить Толю не чіпати погреба, той погоджується та обіцяє завтра привести купців.
Невдалий продаж
Софійка хотіла зустрітися з Кулаківським, але його все не було видно. Зате зустрілася з Сашком під липою та порадила йому шукати гарні черешні для продажу у Половинчику.
Потім відправилася до Кулаківських, де Толик вже привів покупців на бабину хату. Спочатку обдивилися всередині, потім подвір'я, а потім захотіли заглянути у погріб, але Олена сказала, що він може завалитися, і вирішила сходити туди з онуком. З темряви почувся хриплий кашель.