Олександр Гаврош — Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу (фрагменти)

Стислий переказ, виклад змісту

Сторінка 4 з 6

Далі заперечливо мотнув головою і поліз назад на своє місце.

Сила взяв дошку в руки і припав до неї ротом.

— Що він робить? — почали перешіптуватися глядачі.

Але за секунду збагнули: Сила витягав гігантські цвяхи... зубами. Вони падали йому до ніг один за одним. Президент задумано погладжував акуратну борідку. Охоронці між собою здивовано переглядалися, а зала просто скаженіла.

— Браво! — чулося звідусіль.

— Молодець!

— Ну й Сила!

Президенту сподобався цирк "Бухенбах", тож він вирішив сфотографуватися напам'ять.

— Хай зроблять знімок із тим здорованем, — показав він шкіряною рукавичкою на Івана. — Я вітаю вас із прекрасним виступом, — простяг президент руку парубійкові. — Я пречудово відпочив.

Фотограф блискав спалахом, а мадам Бухенбах ледь не зомлівала від щастя.

— І мене! І мене! — робила вона знаки, щоб її сфотографували в колі Президента. Той це помітив, усміхнувся і підкликав мадам Бухенбах до себе.

— Молодий чоловіче, у вас прекрасне майбутнє, — промовив Президент на прощання Іванові. — Я ніколи не помиляюся, повірте моєму досвіду. У вас є юнацька щирість, безпосередність почуттів і, звісно, неймовірні природні здібності. Але найголовніше — це те, що ми маємо в своєму серці. Тож нехай ваше серце й надалі залишається таким же відкритим для світу, яким побачив його я.

Президент у минулому був професором університету, а тому висловлювався високим стилем. Гадаю, це можна було йому вибачити, зважаючи на поважний вік.

Через тиждень Іван отримав розкішний конверт із написом "Адміністрація Президента". У ньому було фото, на якому президент тиснув йому руку. На звороті було написано: "Іванові Силі, котрий прославляє Республіку. Із вдячністю". Це був почерк президента.

Після візиту президента і розмови з його помічником кримінальну справу проти Івана Сили було закрито. Мадам Бухенбах повернули 50 тисяч, сплачених за Івана Силу, але вона тримала це від хлопця в таємниці. Іван дізнається, що карлик Піня мучить мавпочку і забирає її собі. Цирк "Бухенбах" виїхав на гастролі до Європи.

РОЗДІЛ 31,

в якому мадам Бухенбах домагається свого лише наполовину

— Смертельний номер! Уперше в світі! Прошу зберігати абсолютну тишу! — оголосив сяючий Пандорський у білій шовковій сорочці та чорному фраку.

Промінь прожектора вихопив Івана Силу, який неквапливо прямував до центру арени. Позаду нього Фандіґо з Міхою тягли кам'яну брилу. Згодом вони принесли й два великі молоти.

Публіка нетерпляче совалася на сидіннях. Дрібно забили барабани.

— Ну що в цьому такого? — хитро примружився Пандорський. — Розтовчуть брилу молотами. Ха! Та це всі можуть!

Він викликав на манеж двох добровольців. Іван потис їм руку і вручив по кувалді. По цирку пробігся смішок. Тут Іван ліг на землю, а брилу звалив собі на груди. Пандорський повідомив, що вони повинні її розтовкти на циркачеві.

Зала зойкнула, а найнетерплячіші навіть повставали й зацмокали язиками. Перший удар був несміливий і глухо відлунював у серцях сотень глядачів. Бачачи. що Іван усміхається, здоровані почали лупити сильніше, з усієї моці. Врешті, аж на четвертому десятку ударів камінь розколовся на частини.

Іван встав, обтрусився і підняв догори руки. В цирку коїлося щось неймовірне. Свист, крики, гвалт, тупотіння!

Щаслива Аделія Бухенбах спостерігала за дійством з-за куліс. До неї підбіг захеканий панок у капелюсі:

— Мадам, ми пропонуємо вашому Силі завтра поборотися з найсильнішою людиною Баварії. Гонорар — найвищий із можливих. Окрім того, ваш цирк здобуде чудову рекламу. [...]

РОЗДІЛ 32,

в якому один з ведмедів мусить поступитися

На ранок усе місто було обклеєне афішами: "Грандіозний бій двох ведмедів". Виявляється, не тільки Іван Сила мав таке прізвисько, а й гордість Баварії — сам Бієр-Мієр, який ще ніколи не зазнавав поразки. Уже до обіду дістати квиток у цирк "Бухенбах" було неможливо. [...]

Нарешті затріскотіли барабани і поєдинок розпочався. Увесь цирк "Бухенбах" стояв перед важкими малиновими кулісами, вболіваючи за свого Івана Силу. Найбільше тривожилася Мілка, яка від хвилювання аж стисла кулачки. Мадам Аделія стояла з незмінним келихом шампанського.

Набагато досвідченіший німець переважав Івана у всьому. Він м'яв його, ламав, бгав у своїх ручищах, не даючи ані хвилини передихнути. Навіть підняв на витягнених руках угору. Арбітр бігав довкола борців зі свистком напоготові.

Але Силі дико щастило в останній момент вислизати з лапищ баварця. Публіка розчаровано зітхала, посхоплювавшись із місць. Нарешті Бієр-Мієр теж притомився. Він сопів, як паротяг, і по-бичачому нагинав голову. Натомість Іван уперто чекав свого шансу, приберігаючи силу.

І коли світло прожектора поцілило просто в очі Баварському ведмедеві. Сила ринувся в атаку. Він підчепив суперникові ногу і всією масою навалився на нього. Кілька секунд Бієр-Мієр тримався, а тоді ці сплетені, мов удави, клубки м'язів бухнули на землю. Пилюка й тирса знялися стовпом. Іван опинився зверху і мерщій притис обидві суперникові лопатки до килима. Перемога була за ним!

Зала оніміла, а далі загула, закивала головами і стримано зааплодувала. Це були оплески поваги. Іван Сила отримав міжнародне визнання. [...]

Ця перемога змінила ставлення Сили до боротьби на арені. Він почав тренуватися і навіть взяв кілька професійних уроків. Бо одна справа — гнути залізо, а зовсім інша — перемагати таких силачів, як він сам.

РОЗДІЛ 36,

в якому Іван Сила виконує бажання королеви

Об'їхавши пів-Європи, мадам Бухенбах отримала запрошення на цирковий фестиваль у Британії. Вже давно візиткою її цирку став Іван Сила, який дивував усіх своїми номерами. Коли чутки про нього поширилися світом, британці захотіли побачити цього неймовірного силача і на своєму святі.

Найбільший цирк Лондона був переповнений ущерть. Ще б пак! Адже серед глядачів — сама британська королева. Вона сиділа на окремому підвищенні в розкішному різьбленому кріслі, час від часу прикладаючи до очей театральний бінокль. На манежі, зриваючи оплески, виступали артисти з різних цирків і країн. Та всі чекали на останній вихід — гірського ведмедя Івана Сили. [...] Королева легким помахом покликала Івана до себе.

Вона простягла йому руку. Гірський циркач нахилився і галантно, як умів, її поцілував. Її величність усміхнулася і сказала щось по-англійськи.

Пандорський у сірому фраку був тут-як-тут. Він переклав:

— Королева просить тебе поборотися з уславленим боксером Джебсоном. Іван знітився.

ЗБАГАЧУЙ СВОЄ МОВЛЕННЯ

Тягнути кота за хвіст — зволікати, не поспішати з чим-небудь.

Синонімічні фразеологізми: тягти (тягнути) сірка (кота, куцого) за хвіст (за хвоста).

БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА

Екстравага́нтний — який привертає увагу своєю незвичайністю, своєрідністю і не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормі, моді.

Гала́нтно — вишукано чемно, люб'язно.

Імпреса́ріо — агент, що організовує гастролі актора й діє від його імені.

* * *

— Невже такий богатир чогось боїться? — в'їдливо затрясла кучерями її руда величність. — Публіка чекає, — показала вона рукою на глядачів.

— О'кей, — відловів Іван єдиним англійським словом, яке знав. [...] Чорношкірий Джебсон був дебелий, довгорукий, і мав неймовірно білосніжну

усмішку. Його удари, мов град, сипалися на Іванову голову. Сила тільки прикривався кулачиськами.

Та один випад він таки пропустив, після чого простягся на манежі.

— Один, два, три... — почав рахувати суддя під улюлюкання натовпу.

Однак Іван звівся на ноги і поєдинок продовжився, їхні спітнілі тіла блищали

в промінні прожекторів.

Коли ж Джебсон боляче вдарив його в печінку, а далі в брову (ой, що зараз буде! Зажмуртеся!), Іван вилаявся і чворохнув з усієї сили у відповідь. Джебсон відлетів на кілька метрів і непорушно застиг.

Суддя схилився над ним, почавши рахунок, але той не ворухнувся.

— Лікаря! — гукнув на все горло арбітр. Захеканий медик кілька секунд оглядав Джебсона, а далі кудись побіг. Увесь цей час публіка стояла, застигши в німому передчутті. Коли ж непритомного Джебсона на ношах винесли з цирку, усі згадали про Івана Силу.

Що тут почалося!

В Івана полетіли прокльони, лайки і навіть окремі предмети. Суддя грізно підійшов до нього і попросив зняти рукавиці. Права рукавичка, якою було завдано останнього удару, була тріснута.

— Покажіть руки! — наказав арбітр.

Іван розкрив долоні. Але там нічого не було. Суддя здивовано похитав головою, а тоді підняв праву руку верховинця догори. Іван Сила переміг!

— Англійська королева покидала цирк розчарованою.

РОЗДІЛ 37,

в якому агент Фікса нарешті проявляє професійні якості

Звістка про те, що Джебсон залишився інвалідом і вже ніколи не вийде на ринг, зчинила в Британії справжню бурю. Цирк "Бухенбах" негайно переїхав до Франції, доки не трапилося якогось нещастя. Іван Сила знову присягнувся, що більше не битиметься й не боротиметься на арені.

Після того злощасного поєдинку в Лондоні його опанував кепський настрій. Йому було жаль боксера, кар'єра якого так несподівано обірвалася.

Іван замкнувся в собі і не розмовляв навіть зі своїми колегами. Тільки мавпочка Беня була завжди поруч.

Іван неспішно йшов вулицею.

— Мсьє Сила? — почувся позаду чоловічий голос. Хлопець обернувся. Перед ним стояв елегантно вбраний панок у котелку.

— Ми ваші палкі шанувальники, і мали б за честь випити з вами келих гарного французького вина. — приязно усміхався незнайомець.

І хоч Іван не пив, але щоб розвіяти тугу, прийняв пропозицію. Вони йшли мокрими вуличками Парижа.

— Уже недалечко. Ось сюди, — направляв панок у темний провулок.

Іван був заклопотаний своїми думами і навіть не зауважив, як з підворіття вискочили шестеро чоловіків із залізяками в руках і почали його гамселити.

— За Джебсона! — кричали вони, наносячи удари.

Іван перекинув одного з них через ворота, викрутив другому руку, але тут його щосили гримнули ззаду по голові. Кров почала заливати йому очі, він упав на коліна, а далі повалився додолу. [...]

РОЗДІЛ 38,

в якому лікарська допомога буває неоднозначною

Аделія Бухенбах сиділа в кабінеті власника найкращої паризької клініки.

— Мадам, — запевняв мсьє Фрасьє. — Ми робимо все, що нам під силу.

— Гроші мене не цікавлять, — втомлено мовила пані. — Мене хвилює тільки здоров'я мого ведмедика.

— Ми знаємо історію цього богатиря, — мсьє Фрасьє потряс розкішною шевелюрою.

1 2 3 4 5 6

Інші твори Олександра Гавроша скорочено: