Василь Шкляр — Залишенець. Чорний ворон (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Частина 1

Розділ перший

1

Отамана Веремію ховають в Гунському лісі двоє чоловіків і отець Олексій. Яму викопали за двадцять кроків на схід від старезного дуба. Священик просить відкрити труну, щоб переконатися, що там саме Веремія. Веремію ховають у брилі та вишиванці як він просив. За цим дійством спостерігає тільки старезний одноокий чорний ворон якому вже виповнилось 270 років. Коли отець з чоловіками пішов, прийшли інші в шапках-будьонівках і викопали труну, але вона була пуста…

2

Отаман Чорний Ворон пригадує, як ходив до сліпої ворожбити Євдосії, щоб та забрала з його душі страх і жаль. Пригадує, як потім став невблаганним вбивцею і як пощадив одного ворожого китайця і взяв до себе. Тепер після важкого поранення він знову у Євдосії, яка його виходила. Ввечері до нього прийшла дівчина з запахом азалії і на ранок щезла як примара.

Також у донесені уповноваженим Какавишником йде опис Чорного Ворона: "…непримиримо хитрый и упрямый враг. Возраста около тридцати. Высокого роста, черная борода, длинные черные волосы до плеч… Сын лесничего, сочиняет стихи… Отряд насчитывает около 300 пеших и 75 конных хорошо вооруженных бандитов. Оперирует в Звенигородском, Черкасском, Чигиринском уездах, в Холодном Яре, Лебединском и Шполянском лесах…".

3

Ранком, осідлавши свого Мудея, Чорний Ворон рушив у ліси. Дорогою згадав про смерть отамана Василя Чучупака, котрий щоб захистити брата Петра і іншого отамана Павла Солонька, сам повернув назустріч ворогові і вже перед самим кільцем ворожої кінноти пустив собі кулю в скроню. А потім Митрюха Герасімов, командир ворожого ескадрону, ще довго гамселив мертве тіло Василя від злості. Згодом прив’язав тіло до коня і поволік до Мельників, щоб показати матері.

Дивіться також

4

У лісі Ворон зустрічає Досю Апілат, молоду козачку, яка воювала неначе сатана, залишаючи тільки криваві просіки ворогів. Дося залишає Воронові свою папаху і одівши її Ворон відчуває знову запах азалії.

Розділ другий

1

Отаман Веремія знову починає докучати порадами, ніхто не знає чи справді Веремія живий, чи хтось за звичаєм взяв його прізвисько. До хати Веремії, де живе його мати і вагітна дружина Ганнуся, приїжджає комісар і починає допитувати жінок. Нічого не дізнавшись їде геть, а ввечері Ганнусі передають записку, щоб вона прийшла до Високої Греблі.

2

Чорний Ворон пригадує, як колись зі своєю ватагою, переодягнувшись у будьонівців, розправився з Яшею Гальперовичем (головний черкаський "бебех") та чекістами, що їхали на американському "пірсі" до Кременчука. І як Яша сам згодився зарубати своїх чекістів, щоб його пощадили, але його потім повісили і спалили у авто. Серед документів Яші був припис, що амністія була оголошена лише для того, щоб розправитися з тими, хто сам прийде.

3

Історія Чорного Ворона: Спершу був завзятим воякою, який успів повоювати "за царя і отечество", потім за "душку Керенського", отримати три Георгіївські хрести, стати штабс-капітаном Черноусовим з призначенням переїхати з Умані, де познайомився з Тіною, до Черкас. У Черкасах ставив до муру і розстрілював тих, з ким до того воював за царя. Далі як офіцер армії УНР перехоплював москалів-дезертирів та підчепивши тиф і попав до шпиталю. Там його врятувала Тіна від більшовиків і залишивши шпиталь він пристав до ватаги Семена Гризла. Семен подарував йому коня Мудея та зброю і разом з іншими козаками вони уночі напали на Мокру Калигірку, де вибили усіх москалів, що там стояли. Після того, до загону Семена Гризла почало приєднуватися багато нових хлопців і було вирішено розбитися на дві ватаги. Другу ватагу очолив Чорновус, і за порадою Семена бере собі прізвисько Чорний Ворон.

Розділ третій

1

Пізно ввечері Ганнуся приходить до Високої Греблі, де стояв вітряк Веремієвого дядька Трохима. Саме там вона колись познайомилася з Веремією, вони покохали одне одного. Але ніхто на побачення так і не прийшов.

2

Ватаги українських партизан, що вже третій рік воюють з москалями по Україні, починають одні за одними зневірятися у своїй справі. Вже навіть не довіряють емісарам, що сповіщають про швидкий початок визвольного руху у всіх землях.

3

Чорний Ворон згадує як його було поранено. Спочатку він зі своїм загоном у 35 козаків напали на Капітанівку, а коли пішли звідти наштовхнулися спочатку на кінний відділ міліції, а потім і на два ескадрони кавалерійського полку. Спочатку Воронові пощастило, не розуміючи хто є хто, міліція і кавалерія били один одного, але потім разом почали обступати Ворона. Саме у цій битві багато полягло його козаків та і сам він був поранений.

Також Ворон згадує, як вони напали на Лебединський цукровий завод, коли там зібралася вся місцева верхівка, яку його козаки приставили до муру. Як знову зустрів там Тіну, як вона сказала, що то вона так влаштувала, щоб усі москалі зібралися у єдиному місці.

Розділ четвертий

1

Наступного дня Ганнуся знову пішла до Високої греблі, а коли повернулася ні з чим, її забрали військові до Матусова для впізнання тіла її чоловіка. Тіло було дуже побите, але вона вгледіла, що то був не Веремія. Військовим вона підтвердила, що то її чоловік.

Багато козаків почало зневірятися у продовжені опору, селяни перестали їх підтримувати. А ще з’явився чекіст Птіцин, який почав агітували скласти зброю за амністію. Козаки запросили його до лісу на перемовини.

3

Птіцин не був боягузом і сам пішов до лісу, попередньо заарештувавши усіх родичів Чучупак з наказом розстріляти їх, якщо він не повернеться. Після переговорів Пьотр Птіцин зумів загітувати більшу частину козаків здатися і скористатися амністією. Так здалися ватаги разом зі своїми отаманами Деркачем, Семеном Чучупакою і Панченко. Козакам надали амністію, а отаманів забрали до Кременчука і більше їх ніхто не бачив. Після амністії червоноармійці рушили до Мотринського монастиря, де зняли дзвони і зґвалтували усіх черниць.

4

Птіцин квартирував у місцевого попа і ось ввечері він знаходить у своїй кімнаті ляду до підвалу, у підвалі була підпільна типографія проти "совєтської влади" з новими агітками. Коли він знаходився там, то почув як хтось заходить до підвалу з інших дверей.

5

Чорний Ворон їде до Холодного Яру і згадує історію козака Вовкулаки. Як у Вовкулаки був менший брат Куземко, козак-красень, як вони обидва потрапили до загону Гризла і як разом воювали. Та Куземко покохав жидівку Цілю, яка була на стороні ворога, та виказував їй усю інформацію про загін Гризла. І от коли Гризло зрозумів, що серед козаків є зрадник, Вовкулака здогадався хто то був. Вистеживши брата разом з Цілею, він їх вбиває, а потім спалює. Він нікому не зізнався, що то його брат був зрадником і носив цей тягар у себе в серці.

Далі Чорний Ворон дорогою зустрічає двох міліціонерів, що перевозили товар до радкопу, взяв у них цигарок, сірників і мила – заплатив пачкою рублів і відпустив.

Розділ п’ятий

1

У село привозять вбитого Веремію, якого упізнала Ганнуся, і возять вулицями для остраху селян. Всі повибігали з дворів, щоб подивитися. А от з’явилася стара Танасиха і почала причитати про загибель Веремії, що призвело до того, що замість показового виступу все переросло в похорону процесію.

2

До підвалу, це знаходився Птіцин, прийшла молода попівна, щоб виготовляти нові листівки. Птіцину стало шкода її і він хотів врятувати її від неминучої загибелі і почав питати хто змусив її друкувати листівки. Та попівна сказала йому, що ненавидить їх усіх і змусив її це робити Чорний Ворон, а потім дала йому гранату "кукурудзу" без чеки.

Чекісти почали самі переодягатися у козацькі ватаги, щоб їздити селами та запрошувати селян приєднатися до них. Хто так робив – вбивали. Та от одного разу загін чекістів під приводом Дерези натрапив на загін Чорного Ворона, які були переодягнені в будьонівців. Усіх чекістів утопили у Гнилому Тікичі.

Також Чорний Ворон разом з отаманом Гонта-Лютим розбив більше 100 красно армійців, тому їх було запрошено на переговори до Звенигородки. На переговори поїхали Чорний Ворон, китаєць Ходя та сотник Бойко з козаком Чикирдою з ватаги Гонти-Лютого. Їх зустріли привітно, нагодували та сказали, що отамани залишились самі. Регулярні війська УНР були розбиті і їм пропонують амністію. Козаки, не прийнявши пропозицію, поїхали.

3

Чорний Ворон їде далі, він вночі починає блукати біля свого рідного дому і то йому пощастило, так як там на нього чекала засідка. Нарешті він добирається місця, де зимувала його ватага. Першим його зустрічає Вовкулака, який чудом зостався живим.

Частина 2

Розділ перший

1

До Ганнусі приходить оскаженілий червоногвардієць і погрожує вбити її, якщо протягом місяця до нього не з’явиться Веремія. Того мертвого Веремію, що возили підводою, викрали, а червоногвардійцям, що конвоювали підводу, відрубали голови. Того ж дня Ганнуся народжує хлопчика.

2

До отаманів прибуває посланець уряду УНР і радить всім розійтись, так як на часі не має сил їм допомагати. Всі одностайно вирішують продовжувати боротьбу.

3

Навесні Чорний Ворон навідується до села Журавки, де у церкві зустрічається з Тіною і домовляються про зустріч на згарищі Ляща. Лящ був заможний селянин, підтримував козаків, мав чотирьох синів, що воювали у отамана Жуйводи. Коли трьох синів було вже вбито, а останній навідався до нього, його хату оточили. Син, щоб не потрапити до полону, застрелився, а старий Лящ, перебуваючи у хаті, підпалив її. Зустрівшись, Чорний Ворон з Тіною кохаються і Тіна розповідає йому, що постійно слідувала за ним. Також вона пропонує поїхати закордон, та Ворон відмовляє. Тіна розповідає як її зґвалтували троє "дайоші".

Розділ другий

1

До Ганнусі приходить ад’ютант Веремії Чорт і розповідає як Веремія зміг врятуватися одного разу. Також пропонує сховати її з дитиною від можливого розстрілу, але Ганнуся відмовляється.

2

Отамани Холодного Яру вирішують як їм далі воювати і об’єднуються під приводом Ларіона Загороднього. В цей час до Єлисаветграду приїжджає полковник Армії УНР Гамалій, який шукає зустрічі з отаманами. Спочатку зустріч відбувається між отаманом Гупало та сотником Завірюхою, який приносе звістку, що вони організовують всеукраїнське повстання.

3

В бою з отрядом 73 полку начальника Зоммер-Чарина поранено Чорного Ворона і він відлежується у отамана Гупало.

1 2 3

Дивіться також: