Українка Леся — Давня казка

Стислі перекази

Давня казка (стисло)

Розпочинається твір із невеликого вступу, в якому Леся Українка звертається до своїх читачів і просить вибачення за те, що казка, яку вона розкаже, є зовсім не новою, але автор ставить риторичне запитання, чи є взагалі хтось, хто може розповісти те, що люди ще жодного разу не чули.
Частина 1
Леся Українка розпочинає першу частину описом "нещасного поета", який мав талант до віршів, на лице він був звичайним: "от собі – людина божа!"...

Читати скорочено за 8 хвилин →

Давня казка (скорочено)

В одній країні жив талановитий поет. Його пісні розходилися по сьому світу, були й порадою й розвагою. Якось поет лежав у гаю прямо на стежині. А тут їде лицар на полювання, кричить, щоб звільнили дорогу. Поет відповів, що так від нього втечуть рими-соколята, І якими він може вполювати кого завгодно й що завгодно, тому нехай верхівець сам зверне. Лицар розсердився, але звернув, сказавши, що не хоче зв’язуватися з божевільним...

Читати скорочено за 3 хвилини →
Дивіться також