Леся Українка — Давня казка

Стислі перекази

Давня казка (скорочено)

Розпочинається твір із невеликого вступу, в якому Леся Українка звертається до своїх читачів і просить вибачення за те, що казка, яку вона розкаже, є зовсім не новою, але автор ставить риторичне запитання, чи є взагалі хтось, хто може розповісти те, що люди ще жодного разу не чули.
Частина 1
Леся Українка розпочинає першу частину описом "нещасного поета", який мав талант до віршів, на лице він був звичайним: "от собі – людина божа!"...

Читати скорочено за 8 хвилин →

Давня казка (стисло)

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Поетеса звертається до читача з невеликим вступом із заохочувальним запитанням: "Може б, хто послухав казки?". Вона наголошує, що не все у казці буде нове, але давнє теж треба пригадувати.
І
Колись, в якійсь країні, жив нещасний поет. Він не був красивий, але мав талан до віршів...

Читати скорочено за 5 хвилин →

Давня казка (стислий переказ)

В одній країні жив талановитий поет. Його пісні розходилися по сьому світу, були й порадою й розвагою. Якось поет лежав у гаю прямо на стежині. А тут їде лицар на полювання, кричить, щоб звільнили дорогу. Поет відповів, що так від нього втечуть рими-соколята, І якими він може вполювати кого завгодно й що завгодно, тому нехай верхівець сам зверне. Лицар розсердився, але звернув, сказавши, що не хоче зв'язуватися з божевільним...

Читати скорочено за 3 хвилини →
Дивіться також