Нечуй-Левицький Іван — Микола Джеря

Стислі перекази

Микола Джеря (стисло)

І.
Уквітчане дивовижною красою, село Вербівка розташоване на березі річки Роставиця, що посеред села переходить у широкий ставок. Назва села не випадкова, адже всі місцеві вулиці були засаджені вербами. На краю села стояла хата старого Петра Джері: "високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима. Тяжка праця дуже зарані зігнула його стан...

Читати скорочено за 28 хвилин →

Микола Джеря (скорочено)

"Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка",— так описує І. Нечуй—Левицький чарівну природу місцевості, де жила сім'я Петра Джері. Усе його господарство — невеличка хата, оточена старим садком, вербова кошара й хлів. Гордістю сім'ї був Джерин син Микола: "Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті...

Читати скорочено за 12 хвилин →

Микола Джеря (дуже стисло)

<...> "Понад самим берегом в’ється в траві стежка через усе село. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки.
От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки...

Читати скорочено за 4 хвилини →
Дивіться також