Покаранням Раскольнікова стають муки совісті, внутрішня боротьба, марення, страх бути викритим та тверде переконання у своїй "обраності". Саме ідея "свавілля" та його викриття визначають ідейний зміст роману Достоєвського.
Сюжет роману — це рух свідомості героя від злочину до покарання, від бунту до упокоения, що, як зазначається в епілозі, може скласти "нову історію, історію поступового оновлення людини".
Змальовуючи зіткнення Раскольнікова, одержимого вкрай злочинною ідеєю, з реальним життям, Достоєвський спростовує "теорію" свого героя, оскільки, на його думку, жодна теорія, спрямована проти справжніх потреб людей, позбавлена високої гуманності, не здатна вирішити ці питання. Самообман Раскольнікова автор розвінчує за допомогою лінії Соні Мармеладової, яка у своїх вчинках керується любов'ю до ближнього, та філософських засад його "двійників" (Лужина, Лебєзятнікова, Свідригайлова), у діях яких закладені негативні, антигуманні сторони теорії головного героя.
Усе своє життя письменник намагався відшукати шляхи до "широкого" та вільного існування людей. Він відчував, що не знайшов цих шляхів у реальному житті, але своїм аналізом пошуків Раскольнікова проклав дорогу іншим поколінням до пошуків шляхів у "царство світла та розуму".