"З цими словами ніжна мати стискає руку дочки — можливо, бажаючи звернути її увагу на свої слова".
У церкві кузен Фінікс передає Едіт містеру Домбі, майбутнє подружжя присягається у вірності, і церемонію закінчено. "Твердим, чітким почерком наречена записує своє прізвище до церковної книги", усі присутні теж ставлять свої підписи, вітають містера і місіс Домбі, і валка екіпажів від'їжджає від церкви.
Весілля продовжується обідом у палаці.
РОЗДІЛ XXXII
Дерев'яний Мічман розбивається на друзки
Капітан Катль, який переселився в будинок старого Соля, теж був у церкві. Після вінчання він повернувся додому і задумався над долею свого друга і Уолтера, який, можливо, загинув.
Був холодний, темний осінній вечір. Капітан Катль перевірив флюгер на даху будинку, спустився вниз до старого Дерев'яного Мічмана, який довгі роки охороняв вхід, витер дощові краплі з руки статуї, зайшов у вітальню і став прислухатися до завивання вітру в щілинах будинку.
Раптом у двері крамниці хтось постукав. Роб Точильник впустив містера Тутса, який прийшов із сумною звісткою, що корабель Уолтера загинув посеред океану. Містер Тутс від імені Сьюзен попросив капітана сповістити міс Домбі про це лихо. Молодик зізнався, що любить Флоренс, а тому не може бути вісником лихих новин.
Уранці капітан Катль пішов у контору фірми "Домбі і Син". Там він зустрів містера Каркера, якому колись розповів про свої сподівання на близькі стосунки між Уолтером і Флоренс. Капітан ще раз переконався, що корабель затонув, а члени команди і пасажири загинули. Старий Катль заговорив з містером Каркером про Уолтера і спитав, чи було рішення відправити хлопця на Барбадоські острови підвищенням по службі. Управитель сховав свою усмішку, вишкірив на старого зуби і наказав тому вийти з контори і більше сюди не з'являтися. Але старого морського вовка важко було залякати. Він швидко зрозумів, як прикро помилявся щодо містера Каркера, запевнив, що не побоїться в разі необхідності зійтися з ним бортами, і вийшов з контори.
РОЗДІЛ XXXIII
Контрасти
Два будинки в передмісті Лондона належать двом братам.
Перший розташований у зеленій місцевості Нордвуду. Він не дуже великий, але збудований прекрасно. Кімнати заставлені дорогими меблями, на підлозі — коштовні килими, на стінах — красиві картини. Це будинок Каркера-завідувача.
Другий будинок належить Каркеру, але тому, від якого відмовився брат і якого відштовхнули всі, окрім сестри.
Херіет Каркер була колись красунею, але тривоги, печалі, боротьба за виживання і час змінили її. Ця маленька тендітна жінка взяла за руку Джона, який занапастив своє життя негідним учинком, і рішуче повела його кам'янистою дорогою життя.
Херієт і Джон жили бідно, відмовляли собі у найнеобхіднішому, але намагалися допомогти тим, хто живе ще гірше, хто потребує допомоги.
Одного разу Херієт помітила ще молоду, красиву, але бідно вдягнену жінку, що сиділа під дощем недалеко від будинку. Херієт запросила незнайомку у будинок, нагодувала, дала трішки грошей. Жінка розповіла, що йде в Лондон до матері, яка навряд чи пам'ятає її.
РОЗДІЛ XXXIV
Інші мати і дочка
У занедбаній кімнаті сиділа стара жінка, прислухалася до завивання вітру, намагаючись зігрітися біля жалюгідного вогню. На купи ганчір'я, кісток, два-три скалічених стільця, на брудні стіни і ще бруднішу стелю падали відсвіти полум'я. Жінка була схожа на відьму.
Якби Флоренс опинилася в цій кімнаті, вона пізнала б ту добру місіс Браун, яка колись пограбувала її.
Раптом до кімнати хтось увійшов. Стара придивилася до постаті і не впізнала її. Але коли піднесла до обличчя незнайомки свічку, то голосно скрикнула і кинулася на груди жінці. Це була її дочка Еліс, яка колись давно поїхала за океан, а зараз повернулася. Дочка нагадала матері про своє бідне, занедбане дитинство, про свою злочинну юність, про небажання матері вчити, виховувати її. І ось тепер вона повернулась із заслання ще більш жорстокою, ніж була в юності.
Місіс Браун боязко доторкнулася до руки Еліс, і дочка дозволила погладити себе по голові, заплести коси. Мати крутилася навколо Еліс, розповідаючи, що довгі роки стежила за родиною містера Домбі. Слідкувала вона й за ним, навіть одного разу говорила, дивилася вслід, проклинаючи його душу й тіло. Його хазяїн і друг одружився, і де одруження принесе матері і дочці щастя. Стара розповіла, що знає про його брата і сестру, які живуть у маленькому будиночку на околиці Лондона. Почувши це, Еліс швидко накинула на плечі плащ і вийшла з кімнати. Мати пошкандибала за нею.
Мати і дочка дійшли до будинку Джона і Херієт. Еліс зайшла у кімнату і стала проклинати невинну жінку, ім'я, яке вона носить, ту милість, яку виявила Херієт до незнайомки.
РОЗДІЛ XXXV
Щасливе сімейство
Спливло небагато часу, і містер Домбі з дружиною повернулися додому із Франції.
Флоренс була готова до зустрічі з батьком і мачухою, але хвилювання розпирало її груди. Дівчина не сміла підійти до них привітатися, та Едіт, холодно поцілувавши матір у щоку, сама поспішила до Флоренс і обняла її.
Після обіду всі розійшлися по своїх кімнатах. Флоренс повернулася у вітальню по корзинку із шитвом і застала там батька. Уперше за своє життя дочка залишалася наодинці зі батьком, але "вона, природою дана його співрозмовниця, його єдине дитя" мала мовчати.
Батько сів у крісло, накрив обличчя хусткою, неначе хотів подрімати. Але як би здивувалася Флоренс, якби побачила з-під носовичка батьків погляд. Про що він думав тоді? Може, милувався донькою, може, думав про те, що доля дала йому щастя мати багатство, красивий будинок, родину? Хто це може знати? Батько відчував потребу заговорити до дочки, але кроки дружини заглушили це бажання.
Містер Домбі дивився на Едіт і не пізнавав її. Вона схилилася до Флоренс, і її манери, тон, сяючі очі, м'якість, довірливість вразили чоловіка. Але ось вона глянула в його бік — і він упізнав це обличчя й погляд.
Едіт ніжно обняла Флоренс і повела в кімнату Поля. У каміні горів вогонь, вони сиділи в його світлі, і Флоренс розповідала про Уолтера, про їхню дружбу і загибель юнака, про своє намагання завоювати любов батька, просила нову матір навчити її, як стати справжньою дочкою. Останні слова дівчини немов розбудили Едіт. Вона відсторонилася від Флоренс і сказала, що не може їй дати того, чого не має сама, адже замість серця і душі має пустку, але ніхто і ніколи не любитиме дівчинку так, як вона.
РОЗДІЛ XXXVI
Святкування новосілля
Після приїзду містера і місіс Домбі у палаці завжди було повно гостей. Це були хазяї компаній, східні магнати, директори банків. Щодня приїздили майор, кузен Фінікс і містер Каркер, перед яким Флоренс відчувала якийсь страх. В один із днів святкували новосілля, на якому Едіт обійшла своєю увагою гостей містера Домбі. Коли гості роз'їхалися, чоловік став докоряти дружині за це у присутності містера Каркера і тещі, але наштовхнувся на таке мовчазне презирство, немов вона вважала для себе ницим і негідним суперечити йому.
РОЗДІЛ XXXVII
Декілька пересторог
Вранці наступного дня Флоренс, Едіт і місіс Ск'ютон збиралися їхати на прогулянку, коли раптом із візитом з'явився містер Каркер. Флоренс пішла з кімнати й на порозі зустрілася з ним. Містер Каркер заговорив до дівчини, та вона з незрозумілим їй жахом ухилилася від розмови.
Місіс Домбі прийняла містера Каркера з гордим і неприступним виглядом, але він, немов не помічаючи того, заговорив про інцидент, що стався вчора між містером Домбі і Едіт і свідком, якого він був. Далі він дав зрозуміти Едіт, що знає, як вона ставиться до чоловіка і як містер Домбі ставиться до дочки. Потім мова пішла про дружбу Флоренс з Уолтером, а така дружба може бути загрозою для доброго імені дому Домбі. Ця обставина може ще більше віддалити батька від дочки, а тому місіс Едіт має уважно стежити за вподобаннями Флоренс.
Містер Каркер відкланявся.
Увечері містер і місіс Домбі дізналися, що місіс Клеопатру Ск'ютон розбив параліч. Вона довго лежала нерухома, але поступово стала приходити до тями. Місіс Ск'ютон знову стала одягатися в яскраві сукні, немов кокетуючи зі смертю. Вона вимагала, щоб Едіт частіше бувала з нею, але так і не навчилася думати про свою єдину дитину.
РОЗДІЛ XXXVIII
Міс Токс поновлює старе знайомство
Міс Токс, покинута свою подругою Луїзою Чік, не маючи можливості бачити містера Домбі, дуже страждала. Та поступово вона повернулася до старих звичок: грала на фортепіано, поливала свої квіти. Проте міс Токс не могла забути людей, яких вважала друзями. Їй хотілося дізнатися, як зараз живе містер Домбі, а тому жінка розшукала родину Тудлів.
"Містер Тудль, чорний, покритий золою, знав лише три стадії існування. Він або обідав серед дітей, або мчав по країні зі швидкістю п'ятдесят миль за годину, або спав". Він любив своїх дітей і завжди намагався дати їм хоч по шматочку чогось смачненького. Єдиний, хто турбував його, — це старший син Роб Точильник, який жив у капітана Катля.
Міс Токс застала містера Тудля серед численного сімейства. Вони поговорили про здоров'я, про дітей, а потім мова зайшла про містера Домбі. Міс Токс хотіла знати про життя містера Домбі, про благополуччя і здоров'я його родини. Вона запропонувала Тудлям свої послуги як вчителька їхніх дітей, що буде для неї великою втіхою.
Уже пізно ввечері, перецілувавши всю малечу, міс Токс зібралася йти додому. Роб зголосився провести її, а по дорозі розповів про своє життя.
Міс Токс була у захваті від чесності, чемності Роба, дала йому монету, а той, попрощавшись, побіг до приятеля і програв гроші в орлянку.
РОЗДІЛ XXXIX
Подальші пригоди капітана Едуарда Катля, моряка
Минув рік, протягом якого капітан Катль не мав права розкрити пакет, залишений старим майстром судових інструментів. Чесному морякові й на думку не спадало відкрити пакет раніше призначеного терміну.
Капітан часто згадував Флоренс, але не смів і близько підійти до будинку містера Домбі, адже після останньої зустрічі з містером Каркером зрозумів, що своїм втручанням завдав більше зла, ніж добра Відраді Серця.
До капітана часто заходив містер Тутс, але недавня пригода з містером Каркером зробила Катля недовірливим до людей, які нав'язують свою дружбу.