Аптекар Егон, побувавши на батьківських зборах, дуже запишавсь, коли довідався, що Конрад — "справжній скарб" і що "такий учень — мрія кожного вчителя". Зате пані Бартолотті не цікавили шкільні справи.
Кіті вчила хлопця, що треба підказувати однокласникам і не видавати їх вчительці. Та він пояснював, що повинен виконувати свій обов'язок. Кіті пробувала пояснити Конрадові, що діти не любитимуть його, якщо він і далі так поводитиметься, але він не міг інакше. Дівчинка не могла пояснити дітям, де взявся Конрад і чому він такий став. Вона щодня казала Конрадові, що йому треба змінитися.
Одного разу після обіду Кіті сиділа у вітальні з Конрадом і пані Бартолотті. В двері подзвонили, то був поштар. Він приніс рекомендованого листа. Конверт був такий самісінький, як той, що був у пакунку з Конрадом. І без зворотної адреси. Жінка не хотіла відкривати лист, бо відчувала, що там щось погане. Кіті вмовила пані Бартолотті і отримала дозвіл відкрити і прочитати. Дівчинка прочитала вголос, що пані Бартолотті отримала Конрада помилково, адже вона колись замовляла два блоки пам'яті марки "Меморіа", а не хлопчика. Жінку просили негайно підготувати хлопця, щоб відділ обслуговування якнайшвидше забрав його й передав справжнім батькам. У листі попереджували, що будь-які протести будуть даремні, і про звернення до суду не може бути й мови.
Кіті не могла дозволити, щоб хлопця забрали, а Конрад крикнув, що пані Бартолотті його мати. Берті говорила, що вона погана мати, бо не вміє всього, що вміють хороші матері. Конрад сказав, що любить її і пана Егона і хоче залишитися з ними. Пані Бартолотті розцілувала хлопця, а потім разом з Кіті почала складати план, як залишити хлопця. Конраду вони не могли сказати, бо він був надто чесний і правильний, тож його попросили піти у спальню.
І ось що вони придумали. Спершу Кіті побігла до мами і спитала, чи можна їй допомогти пані Бартолотті віднести килим у чистку, бо він дуже важкий. Дівчинка сказала, що Конрада в пані Бартолотті уже немає. Мама дозволила Кіті піти, бо хотіла, щоб дочка довідалася, де пропав хлопець.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Вдома пані Бартолотті разом з Кіті загорнули Конрада в килим і понесли вулицею до "Хімчистки". Пані Рузіка стояла біля вікна й дивилася їм услід. Тоді побігла до своєї сусідки, пані Мерц, і розповіла їй, що Конрада вже кілька днів як немає вдома. "Хімчистка" містилася біля самої аптеки пана Егона. Кіті й пані Бартолотті занесли туди килим, але жінка відмовилася здавати його, бо ціна за чистку їй видалася високою. Та вони не понесли килим додому, а пішли до задніх дверей аптеки пана Егона. Вони довго стукали, поки чоловік відчинив. Пану Егону розповіли, що хлопчика треба сховати. Над аптекою була квартира пана Егона, там і опинився Конрад, а пані Бартолотті пошепки розповіла пану Егону все, що було написане в блакитному листі. Аптекар радо погодився допомогти.
Квартира пана Егона була заставлена старезними меблями, на вікнах висіли товсті, витерті завіси з червоного оксамиту, а стіл був застелений чорним шовковим обрусом із довгими китицями. Пані Бартолотті і Кіті пішли, а Конрад, поки чекав на тата, читав книжки з його бібліотеки.
Пані Бартолотті й Кіті взяли килим і знову принесли до "Хімчистки". Жінка заявила, що передумала і здає килим на чистку. Коли пані Бартолотті й Кіті поверталися з "Хімчистки", пані Рузіка саме знов дивилася у вікно. Кіті прийшла додому й розповіла матері, що Конрад 4 дні тому наче крізь землю провалився. Мабуть, утік до свого справжнього батька.
Ввечері пані Бартолотті змила макіяж і вдяглася у сіру плетену кофту, яку їй на Різдво подарував пан Егон. У такому вигляді її ніхто не впізнав, коли вона пішла до аптекаря. Конрад був переконаний, що не допоможе ніякий план, бо люди з фабрики дуже хитрі. Тоді жінка розповіла, що поки хлопця знайдуть, він повинен стати зовсім не подібним на себе теперішнього. Тобто, Конрад має стати поганим, неслухняним, галасливим, нечемним, зухвалим. Конрад не вірив, що його можна змінити, але мама сказала, що Кіті перевчить його.
Тієї ночі пані Бартолотті спала дуже неспокійно, їй снилися страшні сни. Зранку щоразу, коли сходами хтось ішов, пані Бартолотті здригалася. І щоразу, коли він поминав її двері, вона полегшено зітхала. До неї прийшов чоловік, одягнений у блакитний комбінезон, приніс величезну бляшанку і сказав, що хоче забрати хлопчика. Пані Бартолотті збрехала, що хлопчик втік, і вона не шукає того, що їй не потрібне. Вона прогнала чоловіка, але знала, що з фабрики прийдуть ще.
Тим часом Кіті Рузіка сказала матері, що після уроків піде до приятельки Анні Маєр, щоб допомогти з математикою. Дівчинка пішла до Конрада і вчила його робити все погане, хвалячи за успіхи. Спершу Кіті вчила його говорити лайливі слова, а за успіхи цілувала в щоки. Потім вони розмальовували крейдою стіни у квартирі пана Егона, згодом Конрад їв багато цукерок, називав бовдуром тата, а пан Егон мусив його хвалити.
Кіті й пані Бартолотті перемовлялися через витяжний отвір у ванній кімнаті. Адже ванна кімната Рузік містилася якраз під ванною кімнатою пані Бартолотті. Щовечора рівно о 7 і о пів на 2-гу дня вони повідомляли новини одна одній. А якби треба було повідомити щось непередбачене, то вони домовилися так: пані Бартолотті має забити у кухні три цв'яхи, а Кіті має грати на губній гармонії.
Ввечері у двері пані Бартолотті подзвонили. Поглянувши у вічко, жінка втрапила поглядом просто в чиєсь витрішкувате блакитне око. Вона відсахнулася від дверей. Її попросили відчинити, але вона не зробила цього. Коли вона вирішила, що троє непроханих гостей пішли, то рушила до кухні. Та чоловіки забралися до квартири через вікно у кухні. То була фабрична бригада. Вони перевернули усе, шукаючи Конрада, а потім знайшли його зошит. У ньому було вчорашнє домашнє завдання і вчорашня дата. Чоловіки викрили жінку, адже вона їм говорила, що хлопчик зник 4 дні тому. Один чоловік схопив пані Бартолотті за плечі, а вона вкусила його. Той крикнув і відпустив її. Чоловіки зрозуміли, що жінка сховала десь хлопчика. Коли вони пішли, Берті взяла молотка й забила в стіну три велетенські цвяхи. Та Кіті уже спала.
Другого дня після школи Кіті вчила Конрада писати поганим почерком, співати непристойні пісні. Далі вони розважалися тим, що дерли газети, намащували кремом підлогу під столом і домішували шпинату в малиновий пудинг. А на закінчення свого навчання Конрадові довелося обрізати всі китиці з чорного шовкового обруса. Китиці викинули у вікно. О 7-ій вечора Кіті змогла повідомити пані Бартолотті крізь витяжний отвір, що Конрад робить грандіозні успіхи.
Дівчинка мала пильне око і коли ввечері поверталася з аптеки, побачила біля під'їзду чоловіка в блакитному. Він читав газету. Але хто ввечері, в сутінку, стоїть біля під'їзду й читає газету? Кіті це здалося дуже підозрілим. А потім, за вечерею, пані Рузіка розповіла, що приходила інспекторка шкільної управи, уся в блакитному, і питала про Конрада і його батька. Пані Рузіка дала адресу пана Егона. Почувши це, Кіті хотіла заграти на губній гармонії і все розповісти пані Бартолотті. Але потім вона вирішила завтра не йти до школи, а з самого ранку побігти до Конрада і рятувати те, що ще можна було врятувати.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Зранку Кіті прибігла в аптеку і показала пану Егону, що скрізь на вулиці стоять люди в блакитному. Вона сказала, що йде зараз до Конрада, щоб попрацювати за прискореною програмою. Пан Егон тим часом написав пані Бартолотті записку, щоб приходила до нього. Записку він передав двірничкою, пані Шнурпфайль. Надворі жінка в блакитному схопила двірничку за руку, але пані Шнурпфайль луснула її мітлою по голові, та ще й зарепетувала: "Гвалт, рятуйте!".
Берті Бартолотті прийшла до аптеки. Вона мала яскравий макіяж і бузкового кольору штани та жовту кофту. Вона вдавала, що прибирає в аптеці і стежила за людьми в блакитному. Їх було 7. О 9 годині жінка в блакитному зайшла до аптеки і попросила ліки, яких не було. Пан Егон сказав, що їх зможуть привезти через 2 години, і жінка сказала, що почекає в аптеці. Так само було з іншим чоловіком у блакитному: він вирішив чекати на ліки. На стелі аптеки почала з'являтися пляма, що дедалі більшала й темнішала. (Конрад саме вчився там поливати водою килим). О 10-ій годині прийшла двірничка, страшенно схвильована, бо не могла розігнати людей у блакитному, що тинялися у дворі.
О пів на 11-ту до аптеки зайшов чоловік у блакитному плащі, в окулярах у сріблястій оправі і з сріблястою течкою в руці. За ним з'явився чоловік у блакитному комбінезоні, а потім якесь подружжя в сірому. Ця пара виявилася батьками Конрада. Чоловік в окулярах вигнав інших людей, звичайних відвідувачів, і попросив віддати хлопчика. Він уже рушив до задніх дверей, та раптом сказав, що фабричні діти слухають його з одного слова. Чоловік кілька раз погукав Конрада, але хлопчик не з'являвся. Лисий здивувався, що дитина неслухняна. Вони вирішили, що хлопчика тримає дівчина. І хоч пан Егон мужньо заступив їм дорогу, а Берті вчепилася в коси жінці в блакитному, чоловік в окулярах, решта людей у блакитному і подружжя пробилися крізь двері. Коли вони опинилися біля гвинтових сходів, то почули Конрадів голос: "Іду вже, бовдури!".
Хлопець на животі ногами вперед з'їхав униз поруччям. А що гостроноса жінка стояла саме там, де кінчалося поруччя, то він, на жаль, влучив їй ногами в живіт. Ставши на підлогу, Конрад сказав, що штовхнув навмисне, а потім запитав, який йолоп гукав його, аж надсаджувався? Гостроноса закричала до директора в окулярах, що такого хлопця не замовляла. Конрад заспівав непристойну пісеньку. Лисий чоловік назвав людей в блакитному шахраями. Угорі на сходах з'явилася Кіті і почала кидати згори малиновий пудинг і шпинат. Діти сказали, що роблять так завжди. Пудинг заляпав директора, і той сказав, що такий хлопець не міг вийти з його підприємства. Пара сказала, що краще вже купити собаку, ніж взяти таку дитину. Директор зібрав своїх помічників і пішов геть, пара теж.