Дихання вітру

- Хочеш послухати дихання вітру?
   Він запитав мене про це так невимушено, так просто, що я нітрохи не здивувалася.
   - Хочу! - сказала я, дивлячись на те, як дощ любується своїм відображенням у калюжах.
   - Приклади вухо до моїх грудей...
   І я не засумнівалась. Очі самі закрилися, щоб не заважати вухам. Я давно підозрювала, що в його грудях живе нестримний рух, пекучий політ і дихання...
   На що схоже дихання вітру? Це як рух світла, це як звук свободи.
   Дихання вітру схоже на радість.

   - А про що тепер говорить дихання вітру?
   Ми стояли серед пісків. Це було далеко від дому. Це було в Єгипті. І я знову приклала вухо до його грудей. Моє обличчя обдував гарячий вітер. А вухо вловлювало гаряче тремтіння. Це було дихання особливого аромату.
   Нестримний рух призупинився й засоромився.
   - Так цікаво...
   Ми стояли мовчки.
   На що схоже дихання вітру?
   На нестримний потяг облетіти всю земну кулю. А найбільше - на гаряче дихання пустелі, у якій зачаїлася мрія.
  
   Сьогодні всередині нього дихав дужий вітер. Потужні хвилі повітря час від часу коливали уривчасті "Гірко! Гірко!" До його вітру долився і мій.
   На що схоже дихання вітру?
   На щастя!