Людина здавна оточувала себе красивими речами, вона не може без цього жити. Можливо, усе почалося з первісних малюнків усередині печер первісних людей. Про це не відає ніхто.
Хтось із мудрих сказав: "Прекрасне — це символ морального добра". Прагнення людини до красивого залишається незмінним упродовж віків. Людина хотіла передати неповторні явища природи чи свій стан — вона стала створювати первісну мелодію та пісні. Людина прагне зберегти для себе й онуків щось дивовижно неповторне (пейзаж, особливо інтер'єр, видатну особу тощо) — вона бере до рук звичайного пензля.
І так у всьому, що пов'язано з життям людини. Навіть зараз за повір'ям чи певною традицією належить вагітним жінкам не дивитися на щось потворне, недосконале, а спрямовувати свій погляд на красиве: квіти, зорі, приємні обличчя, спів птахів, ніжну музику, приємну мову.
Прекрасне й добре в житті — завжди поруч, бо все це йде не стільки від розуму, скільки від душі, від нашого відчуття. Позитивні емоції спонукають до того, що в людини з'являється добре ставлення до навколишнього світу і бажання самому творити добро.
Особливо тонко це відчувають поети. Ніби мої думки й почуття висловив харківський поет Ю Стадниченко:
Не відкладайте добрих справ!
Служіть Землі, служіть Вітчизні!
Коли нависнуть хмари грізні,
Робіть усе, щоб день сіяв! ...
Щоб не впала атомна роса,
Щоб світ не змерк, а розцвітав,
Не відкладайте добрих справ!