1. Г. Сковорода. Найяскравішим віршем на цю тему є "De libertate", у якому поет і філософ порівнює свободу зі злотом і проголошує, що й саме "злото" "проти свободи воно лиш болото", прославляючи Богдана Хмельницького як батька вольності. І життя самого поета — приклад свободи від усіх принад світу, не випадково на своєму могильному камені він ще за життя викарбував слова: "Світ ловив мене, та не впіймав".
2. Історичні пісні, зокрема "Ой, з-за гори чорна хмара, мов хвиля, іде...", "Максим козак Залізняк" та інші розповідають про змагання за волю у різні історичні часи, прославляючи свободу як основу життя нації. Так у думі "Хмельницький і Барабаш" розповідається про час перед початком визвольної боротьби (1648— 1654 рр.) та боротьбу українців проти шляхетсько-польського поневолення.
3. Літопис Самовидця належить до творів, які змальовують визвольну боротьбу 1648—1654 рр. і прославляють волелюбність українського народу.
4. Т. Шевченко. Більшість поезій так чи інакше висвітлюють тему свободи, жаданої волі. Так, у поемі "Гайдамаки" змальовано події Коліївщини — боротьби українського селянства проти поневолення польським панством. У "Заповіті" Шевченко вірив, що його згадають у "сім'ї вольній, новій". Поема "Кавказ" є гімном волі, не випадково там використано алюзію на міфологічну основу — міф про Прометея.
5. Леся Українка. Дуже яскраво розкривається проблема особистої свободи у драматичній поемі "Камінний господар" на прикладі Донни Анни, командора, Дон Жуана, кожен з яких розуміє свободу по-своєму. Проблема свободи розглядається чи не в кожній поемі Лесі Українки. Зокрема, у "Боярині" розкрито проблему свободи й людської гідності через призму свободи для цілого народу. У "Лісовій пісні" уславлена свобода особистості, не скутої штучними вимогами та умовностями соціуму.
6. І. Багряний. "Тигролови" — перший в українській літературі пригодницький роман, в основі якого лежить протистояння свободи і тоталітаризму в усіх сферах людського життя — від особистого до загальнонаціонального. Григорій Многогрішний — це уособлення прагнення до волі будь-якою ціною.
7. О. Гончар. У романі "Собор" автор змальовує часи, коли радянська влада боролася з соборами не тільки як культовими спорудами, а й як із пам'ятками козацької доби — часів волі. Герої роману опиняються перед вибором — воля чи спокій, матеріальне благо. І цей вибір стає мірою людської вартості героїв. Морельність і волелюбність — риси кращих героїв роману — Єльки, Миколи Баглаи, вчителя Ізота Лободи, Івана Баглая та його дружини Віруньки тощо.
8. Л. Костенко. У романі "Маруся Чурай" змальовано трагедію людських стосунків, спричинену різними моральними орієнтирами героїв; однією з головних чеснот головної героїні є саме її волелюбність і внутрішня свобода, гідність. Тому покохав її Іван Іскра — борець за волю для свого народу.
9. В. Стус. Уже саме життя цього поета — взірець служіння свободи і прагнення свободи це тільки для себе, У вірші "За літописом Самовидця", змальовуючи історичні події, поет зауважує, що найгірше для України — це позбавлення волі.
10. О. Довженко. У "Щоденнику" міститься сповідь чоловіка, якого позбавили свободи, хоч зовні він жив вільно, та не вільно йому було не те що творити, а й жити в Україні: "Я подумав, що це прихована форма заслання". І ще одна думка висловлена Довженком: "Ті держави здатні ставати великими, у яких великі малі люди".
11. Ю. Мушкетик. В оповіданні "Суд" йдеться про те, як сухий закон, правильні юридичні формулювання вступають у протиріччя із моральними законами, совістю й людяністю. Адже Ганна все життя працювала в колгоспі, але коли вже була стара й немічна, то її осудили за недоздачу по продуктах, ще й заявили, що роблять їй ласку як удові фронтовика, бо не посилають її до таборів, а замінюють строк примусовою працею у колгоспі. Роботи Ганна не боялася, але вже не мала сили, та й. несправедливість її підкосила. Героїня помирає прямо після суду в місті.
12. Панас Мирний. У романі "Хіба ревуть воли як ясла повні?" зображено світ чиновництва, що начебто стоїть на сторожі закону й права, але насправді чиновники тлумачать юридичні папери на свою користь, маючи зиск з усього: з незнання законів іншими, з прагнення їх змінити під себе тощо. Отже, закон там, де є мораль.
13. І. Кочерга. У п'єсі "Ярослав Мудрий" друга дія називається "Закон і благодать", і в ній висловлено думку: "Раніш закон, а потім благодать". Та на практиці виявляється: "Як важко це — творити правий суд". Саме тому Ярослав і здійснив зведення законів "Руська правда". Він говорить до дочки: "Державне поле треба корчувати, щоб виросла на ньому благодать".
14. Л. Костенко. Роман "Маруся Чурай" розповідає про суд над головною героїнею, яка буцімто отруїла свого коханого Гриця з ревнощів. Тоді й прозвучали важливі слова: "Хай стане совість на сторожі права!" Але судді спиралися лише на закон писаний.