Риболовля для хлопчика виявилася вдалою: додому він повертається з непоганим уловом. Проте не тільки порибалити прийшов він на берег озера вранці — сюди привело його бажання побути наодинці з природою.
Коли дивишся на картину, відчуваєш настрій хлопчика. Він не поспішає додому, щоб похвалитися вдалою риболовлею. Хлопчик зупинився, зачарований озерною гладдю, у якій, наче в дзеркалі, відбиваються прибережні дерева. У світло-бузковій воді вони здаються трохи похмурими. Гладінь води спокійна, і все, що в ній відбивається, видно дуже чітко: кожна гілочка, темні стовбури, прибережні трави зворушливо ніжні. Трохи віддалік, на іншому березі, дерева немов розмиті. Це зрозуміло: стоїть рання весна, ще не всьому листю прийшов час розпускатися. Та й заливний луг на протилежному боці озера поки світло-зелений. Весна, дійсно, рання, проте череду вже вивели на пасовище. Як тут не здивуватися чарівності озерного краю! Ось і собака — відданий друг хлопчика, наче поділяє його настрій — завмер поруч із господарем. А господар — худорлявий підліток, невисоченький, стрункий. Волосся ледь освітлене сонцем, що підіймається. Ніжні риси обличчя створюють ефект злиття дитини з природою. Мені здається, що хлопчик має втомлений вигляд. Недивно: у нього непоганий улов, а це означає, що біля водоймища він провів не одну годину і прокинувся, коли за вікнами була темрява. На ньому темні брюки, синя сорочка, з якої він виріс — вона здається замалою. За плечима — рюкзак. Мабуть, ретельно готувався до риболовлі.
Що вони — людина і собака — побачили? До чого так пильно придивляються? Краса навколишнього світу вразила їх.
Озеро не ворухнеться, навіть невгамовні жабенята не потурбують його спокій. Здається, всі рослини в лівому кутку картини ось-ось збігуть до води.
А сонце підіймається, воно вже освітлює хлопчика і собаку, пагорок поруч із рибалкою. На протилежному березі багато світла, лише дикі качки порушують спокій свистом крил.
Відчуваєш, що художник закоханий у цю непомітну красу. Стоячи біля цієї картини, мимоволі відчуваєш себе поетом.