Весняна капіж... (твір-опис)

Твір на тему

Я споконвічний городянин, але живу не у великому багатоповерховому, а в будинку, де лише один поверх. Уся наша вулиця суцільно складається з таких будинків. Вони потопають у зелені фруктових дерев. Навесні, коли цвітуть сади, здається, що на дерева опустилися білосніжні ароматні хмари. Мабуть, тому наша вулиця називається Садова. Цвітіння дерев — це буяння весни. Про свій прихід вона лунко заявляє капіжем. Жителям багатоповерхових будинків музика капежа не чутна. Зате в моєму будинку немає такої кімнати, куди б із сонячними променями не проникали його звуки. Краплі зі снігу, що тане на даху, і бурульок, які падають вниз, вибивають дріб по дерев'яних сходинках Ґанку, по ослоні під вікнами будинку, по металевому наличнику у віконному прорізі. Вони танцюють по поверхні води, якою наповнена залізна бочка під ринвою. От цей капіж і допоміг мені одного разу здивувати друзів.

Якось увечері ми з однокласниками Сашком і Мишком сиділи за комп'ютером — грали. Мимохіть зайшла розмова про наші захоплення. Сашко сказав, що зробив змія, якого незабаром буде запускати. Мишко виготовив модель корабля, обіцяв нам її показати. А я сказав: "Хочете, я за лічені хвилини зроблю цимбали? Це такий музичний інструмент, по струнах якого треба вдаряти спеціальними молоточками, щоб витягти звук".

Мені, зрозуміло, не повірили. Наступного дня хлопці зібралися в моєму будинку, щоб побачити, як я стримаю слово. Мені повезло: після обіду виглянуло сонечко і пробудилася капіж. Я виніс і поклав на ослін під вікном будинку цинкові ночви, перевернув їх угору дном. Поруч з ослоном так само угору дном поставив кілька відер. Краплі нерівномірно зривалися з даху і вдаряли, як молоточки цимбал, по поверхні ночов і відер. Звуки ритмічно чергувалися. То дзвінкі, то глухі, то занадто голосні, то тихі, звуки зазвучали в дворі. Траплялося, краплі завмирали, а потім, ніби схаменувшись, виводили мелодію з подвоєною швидкістю.

Дивіться також

Хлопці були вражені.

"Справді мелодія", — сказав Сашко.

"От тільки про що вона?" — запитав Мишко.

"А кожний нехай почує в ній своє", — тихенько промовив я.

Головне те, що ця мелодія обіцяла швидке тепло, набрякання, бруньок на деревах, приліт птахів, ну і, звичайно, цвітіння фруктових дерев. Адже живемо ми на вулиці Садовій.