Ідея безсмертя народу і торжества правди у романі Михайла Стельмаха "Правда і кривда" (2 варіант)

Шкільний твір

Дочитана остання сторінка роману Михайла Стельмаха.

Прочитана книга, а відчуття таке, що наче б то прожите ціле життя. І хочеться багато обміркувати: весь час відчуваєш потребу розібратися в чомусь, а може просто, щось по-новому переоцінити, подивитись на свої вчинки принциповіше.

Захоплюючий, цікавий сюжет — це лише одне з достоїнств роману і при тому аж ніяк не головне.

"Правда і кривда" тому мені до душі, бо саме в цій книзі я побачила правдиву й захоплюючу історію про нашого сучасника, "про людину, яка вирубувала вікна нової історії, потім ламала залізний карк фашизму, а зараз щовесни й щоосені засіває землю житом іпшеницею на щастя, на здоров'я і на добрий розум".

Щастя виборюється у праці, правда утверджується у боротьбі такий висновок можна зробити з усіх життєвих випробувань, що випали на долю Марка Безсмертного. А їх було не мало. Він пройшов сувору школу життя.

Hа фоні чудової природи я бачу головного героя. Він повертається до рідного села, до рідної землі, до матері, незнаючи про те, що похоронка вже давно сповістила про його смерть...

Hавіть в самому прізвищі Марка — Безсмертний — є щось символічне?

Що?

Так, в ньому втілено безсмертя народної правди і доброти.

Вражаючою є зустріч Марка зі смертю, де словами обурення:

"Брешеш, костомахо!... час мій не вийшов, я ще не наорався, не насіявся, не налюбувався землею, не нажився", — він стверджує свою життєву позицію, готовність продовжувати боротьбу.

Багато випало на його долю.

Юнацькі роки — відстоювання нової влади, допомога бідним, віра в більшовицькі ідеали — постійна боротьба за правду людську. Він завжди турбувався про своїх односельців, саме це й привело його до в'язниці, бо роздав голодуючим колгоспникам зерно на трудодні. Марко любить людей, жаліє їх, але до негідників, держиморд він ставиться, як до ворогів народу, з ними він непримиренний борець.

Марко Безсмертний знайшов своє щастя у боротьбі за торжество добра, справедливості, правди.

Але до правди і щастя прийшов не лише він один, цього досягли і його однодумці.

Григорій Задніпровський, який працюючи в школі, сіє "родумне, добре, вічне". Він мужній борець за правду і справедливість. Його девіз у житті:" Хоч би на яких вогнях довелося мені горіти, я буду до останку служити людям".

Безсмертя народу, любов до правди і добра стверджується автором і в образі діда Євмена. Він ніколи не мовчить перед неправдою, потворне викликає в ньому ненависть.

Всі герою роману надовго залишаться в моїй пам'яті, через те що вони живі герої, які наділені складними й повчальними долями.

"Правда і кривда" — то людські характери і долі, їх участь в одвічному двобої добра і зла, правди і кривди. Ми їх бачимо романтично окриленими, піднесеними до рівня ідеалу з точки зору моралі народу, вони уособлюють його духовну велич і безсмертя.

Проблеми, що їх піднімає автор у творі не втратили своєї злободенності і досі. Вони набирають чим далі більших обертів і нового словесного комуфляжу.

Майбутнім письменникам докінчувати тему.

Інші варіанти цього твору: