Природа та її роль у "Слові о полку Ігоревім"
I. Автор "Слова о полку Ігоревім" — уважний спостерігач природи.
II. Руська природа в "Слові..." як дійова особа.
1. Глибоке знання автором "Слова..." степової природи (опис берегів Дінця як "срібних"; Ігор хвалить Дінець, що той "сторожив" його, коли він ховався в заростях ріки, й чутливі гоголі й чайки попереджали про наближення людей).
2. Наділення природи людськими якостями (природа співчуває руським, попереджає їх про небезпеку, коли Ігор рушив у похід — світло сонця померкло; допомагає Ігореві в його втечі з полону звернення Ярославни до природи по допомогу; природа озивається на поразку руських: трава никне, дерева від горя схиляються до землі).
3. Стирання межі між природою і людиною (порівняння людей з птахами, звірами: із турами, соколами, вороном, зозулею; Ігор вступає в розмову з Дінцем і отримує від нього поміч; Ярославна шукає помочі у вітру, сонця, Дніпра).
4. Введення в дію "Слова..." величезних географічних просторів (половецький степ, "синє море", ріки: Дон, Волга, Дніпро, Донець, Дунай, Рось, Сула, Немига; міста — Корсунь, Тмутаракань, Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Бєлгород та інші — уся руська земля).
5. Злиття природи з діями людей, дійова активність природи (перед битвою з половцями криваві зорі світло повідають; чорні хмари з моря йдуть; земля гуде, ріки мутно течуть, прах понад полями несеться; після поразки руських — широкий сум іде по Русі).
III. Жива картина давнього половецького степу у змісті "Слова..." — яскраве свідчення того, що "Слово..." написане очевидцем.