Граф Уголіно був могутнім подестою міста Піза й зрадницьки віддав фортецю Кастро в Сардинії ворогам. Але покарання його значно перевищувало вчинок. Завдяки єпископу Руджері, взятий у полон разом з сипами й онуками, він був зачинений у башту Гваланді без води та їжі. Через вісім днів башту відчинили й побачили, що всі загинули з голоду. їх так і поховали з ланцюгами на ногах. В одному з найстрашніших кіл пекла Угол і по вічно гризе череп архієпископа Руджері, не в змозі втамувати біль і лють. Він переймається найбільше не через себе, він вболіває через синів й онуків, адже Уголіно став мимоволі причиною їхньої мученицької смерті. У цьому його вічна трагедія, що має повчальний характер для всіх людей.