Бібліотека Української Літератури
Українська література  :  Бібліотека  :  Сучасна література  :  Біографії  :  Критика  :  Статті  :  Енциклопедія  :  Народна творчість  |
Навчання  : Реферати  : Шкільні твори  : Твори з мови  : Стислі перекази  : Запитання  : Крилаті вирази  : Словник |

Реферат на тему: Життя і творчість Григорія Чупринка





Реферат
на тему: Життя і творчість Григорія Чупринка








    Чупринка Григорій Оврамович народився 15 листопада 1879 р. в містечку Гоголеві на Чернігівщині в селянській родині. Навчався в Гоголівській народній школі, в Київській та Лубенські гімназіях. Був ув’язнений за участь в революції 1905 р. З 1910 р. постійно жив у Києві. Застрелений чекістами, які провадили облаву в Броварському лісі, коли вертався в Гоголева до Києва. Це сталося 28 серпня 1921 р. Відтоді виникла фальшива версія про участь Г.Чупринки у Всеукраїнському повстанському комітеті, чого насправді не було.
                
                О ні, Поет – не гладіатор,
                Що бавить натовп цирковий!
                Поет – пророк, Поет – новатор
                І вільний мучень життьовий.
                
                В людських ганебних наріканнях
                Огнистим цвітом він цвіте
                І в світових сліпих блуканнях
                До правди впевнений іде.
    
    Г.Чупринка – автор поетичних збірок “Огнецвіт” (1909), “Метеор” (1910), “Ураган” (1910), “Сон-трава” (1911), “Білий гарт” (1911), “Контрасти” (1912), “Поезії: В 3 т.” (1918), поеми “Лицар-Сам” з додатком дев’яти поезій (1913). Його лірика засвідчила підпорядкованість українського слова музичному ритму, силу звукового образу, естетизацію мови, імпресіоністичну настроєність “сяйва мрій”. Вона, як і лірика інших модерністів – М.Вороного, О.Олеся, мала великий вплив на сучасників, розкривала нові можливості української поезії.
    
    Останній звук моєї ліри…
                
                Останній звук моєї ліри
                Не буде криком безпорадним,
                Не буде стогоном зневіри,
                А гімном радісно-принадним
                Того співця, що лине і ирій
                Перед морозом повновладним.
                
                Той звук лишить благословіння
                Співцям весни, співцям прийдешнім,
                Пророкам вільного творіння,
                Серцям палким, умам безмежним,
                Що власним полум’ям горіння
                Освітять путь мерцям тутешнім.