Слід нагадати долю автора, який першим побачив абсурдність існування мистецтва та культури в фашистській Німеччині.
Леверкюн вбачає в мистецтві збаналізованість, та пропонує змінити його. Він пропонує радикально оновити мистецтво: інтелектуалізувати музику, та відмовити їй в збаналізованих засобах і формах вираженнях. Але ж ця відмова була не тільки відмовою від традиційних форм музики, а й від форми взагалі, що вже загрожує руйнацією мистецтва як такового. Саме це Манн піддає глибокому аналізові одну з найхарактерніших і найвразливіших сторін мистецтва модернізму — його дегуманізованість. Він розкриває загубність цього розриву з гуманізмом, нехтування людськими реальностями й цінностями, такими як приналежність до соціуму, чуття єдності з людьми та людством, етика, співчуття, любов. Для Адріана цей розрив є спілкування із силами зла та служіння їм. Кульмінацією твору є розмова композитора з чортом та укладання угоди з ним. Головною вимогою чорта була так звана "замороженість" Адріана, йому заборонялося любити, бо любов зігріває душу. Але необхідно зазначити, що Леверкюн робив спроби подолати цей " холод,"але в нього нічого не вийшло. Повертаючись до "символічної паралелі" між історією Леверкюна і долею Німеччини, можна сказати, що герой роману не є втіленням "злої Німеччини,"— це та ж добра, якапішла хибним шляхом і стала служити злу.
Багато місця займають в книзі музичні враження та зустрічі Т.Манна: за його словами доля йшла йому на зустріч, оточуючи його світом музики(17,614). До цього слід додати особисте спілкування з музикантами, про яких він згадує, створюючи вражаючі портрети деяких з них.
Чому автор вибрав саме музику, на це питання відповідали багато критиків: бо він єю дуже цікавився, випадково, або саме із-за того, що багато композиторів залишилось у фашистській Німеччині і творили там продавши душу дияволу, тобто фашизму.
Все це може бути правильним, але виходячи з цієї роботи ми можемо дійти до певного, мабуть самого головного виводу. Всім відомо, що музика є символом гармонії. Гармонія — це те, чого не було в житті Томаса Манна.
Його гомосексуальні схильності, життя у вигнанні, самогубства дітей, на які він нібито не звертав увагу. В творі все це становиться відомим. Він переживає смерть дитини та дівчини, продажність рідної країни. Манн не був щасливий у своєму житті. Та навіть його смерть була непомітною.
Томас Манн помер 12 серпня 1955року в Цюріху, йому було 80 років. Тухлой Швейцарії, Штатам, роздрібленій та падшей Німеччині було не до нього. Не один рік пройшов, пока здивований світ виявив, що Томаса Манна більш нема.
Література
1. Адмони В.Г. Сильман Т.И. Томас Манн очерк творчества.Л.,1960.
2. Апт.С. Читая письма Томас Манна. — "Иностранная литература,"1969.
3. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. — М.,1963.
4. Всемирная литература. — М.,2000.
5. Гёте. Фауст. — М., 1954.
6. Жирмунский В.И. История немецкой литературы ХVI — XVIII в.в. — Л.,1972.
7. Зарубежная литература 20 век. — М.,1986.
8. История немецкой литературы. — М., "Высшая школа,"1975.
9. Легенда о докторе Фаусте. — М.,1965.
10. Манн Т. Доктор Фаустус. — К.; Дніпро,1990.
11. Манн Т. Иосиф и его братья.Том первый. — М.,Правда 1987.
12. Манн Т. Собрание сочинений.;В 10 т. — М., 1959-1961.
13. Руднев В. модернызм. — М., 1991.
14. Русакова А.В. Томас Манн. — Л.,"Издательство Ленинградского университета." 1975.
15. Фёдоров А.А. Томас Манн. Время шедевров. — М.,"Издательство Московского университета." 1981.
16. Фёдоров А.А. Томас Манн — художник мыслитель.М.,1973.
17. Mann Thomas. Briefe 1973-1947.
18.Mayer H. Thomas Mann. Berlin, 1956.
19.Bergsten G., Thomas Mann "Doktor Faustus."Lund.,1963.
20.Kirsch E. Die Verungleichung des Gleichen. Halle.,1962.
21.Hilscher E. Thomas Mann. Berlin.,1965.
22.Grosser J. F. G. Die grosse Kontroverse. Ein Briefwachsel um Deutchland.Hamburg-Genf-Paris., 1963.
23.Berend Walter. Thomas Mann.Kunstler und Kamрfer in bewegten Zeit.Lubeck.,1945.