З них майже третина п'єс відрізняється релігійно-біблійним змістом, інші — близькістю до італійської ренесанської новелістики й іншим джерелам. В оцінці драм критикою немає єдності: від визнання негативними їхньої формальної сторін і наївного змісту до позитивної оцінки тематичної новизни й оптимістичного пафосу. Дійсно, наївність конфлікту і його сюжетного розвитку, перенасиченість подіями, нерозчленованість ознак трагедії і комедії відбивали ту ступінь в історії німецького театру, коли майже нічого не було відомо про закони трагічного і комічного мистецтва і драматична техніка відзначалася примітивністю. Однак справжня заслуга Г. Сакса перед драматургією і театром безперечна: він першим у німецькій літературі ужив терміни "трагедія" і "акт", установив більш тісний зв'язок між дією, прологом і епілогом, віддаючи перевагу світським темам. Сакс першим драматизував "Трістана" і "Пісня про Нібелунгів".
Таким чином, своєю драматичною творчістю Сакс внесла значний вклад у становлення і розвиток цього літературного жанру.
Вагомість заслуги Сакса пояснюється і якісними фастнахтшпілями, які є найбільш розробленою формою вираження ідейних і етичних поглядів письменника.
Фастнахтшпили — власне кажучи "інсценовані шванки", у типологічному аспекті їх зближає комічний план зображення побутової сторони життя героїв, серед яких самий улюблений — спритний, тямущий простолюдин. Сакса залучали сюжети, які дозволяють розкрити гуманістичні етичні погляди простолюдина ("Шахрай, що віддає чорта анафемі", "Стара хитра звідниця і чоловік-підкаблучник", "Кошик рознощика", "Витяг дурнів" і ін.). Зближають обидва жанри і віршований розмір — восьмискладний силабічний вірш (кніттельферс) і орієнтація на колоритну народну мову. Структура обох жанрів у Г.Сакса відповідає наступній схемі: сюжет — мораль — персонажі — громадське життя, причому мораль виражена через сюжет, художні особливості відповідають народному погляду на проблему. До пізнього періоду творчості Сакса відносяться наступні типи: повчальний, соціально-побутовий і політичний, антиклерикальний, еротичний.
Комізм фастнахтшпілів починається з карнавального сміху й у своєму розвитку доходить до суспільної сатири. Як панорама німецького життя ці п'єси рівні за значенням "Декамерону" Боккаччо і "Кентерберійських оповідань" Чосера, що підтримує популярність фастнахтшпілів Г. Сакса й у наш час.
Підводячи підсумок своїй творчості в 1567 році, сам поет нараховував всього 6048 творів у 34-х рукописних томах, з них тільки шванків — 1500.
Список використаної літератури
1. Література середньовіччя. Посібник. — К., 2000.
2. Шевлякова Н. Н. Ганс Сакс і шванковая література в Німеччині в Середні століття й епоху Відродження // Збірник праць докторантів, аспірантів і здобувачів.— Майкоп, 2001.
3. Шевлякова Н. Н. Ганс Сакс і народний театр німецької Реформації // Філологічний вісник.— Майкоп, АГУ, 2002.