Рудакі — співець таджицького народу

Реферат

Сторінка 2 з 2

Ідеологія раціоналізму, яку сповідував гуманіст

Рудакі, вступає інколи в протиріччя з релігійними уявленнями самого поета: життя — це мить між тим, що було, і тим, що буде.

Тому поет писав:

Цьому хисткому світу не радій:

Він тільки дурить, хитрий лицедій.

Добро його за казочку вважай,

А зло його витримувать умій.

І, нарешті, вірші розчарування. Рудакі все своє життя намагався допомогти людині стати Людиною, незважаючи на її соціальний стан:

Одне бажання тільки й мав я —

для них зразком високим стати,

Та тільки жаль один дістав

я з усіх Всевишнього дарі

У жанрі кита поет розчаровано резюмує:

Як жаль, що діти нерозумні

У мудрих родяться батьків

І що ніхто знання й освіти

Успадкувати не зумів.

Але найяскравішим твором серед поезії розчарування Рудакі є "Елегія на старість". Порівнюючи своє минуле із сучасним життям, поет філософськи мудро оцінює своє становище як явище метаморфозне (згадайте "Мета-

морфози" Овідія). До тих змін, що відбулися з ним, поет готувався все своє життя і сприймає їх, наче випробування долі, неминучість і сенс якої відомі дише Всевишньому:

Минулася пора його, минулась дружба щира,

Минув той час, коли він був найпершим

у еміра!

Ти знайдеш вірші Рудакі у шаха на столі,

їх шанували і тоді всі владарі землі.

Минув той час, як віддавав йому весь

світ пошану.

Минув той час, коли він був

поетом Хорасану!..

Змінився світ, і я змінивсь, — такий

талан людини.

Дай палицю! Прийшла пора для палиці

й торбини!

ТВОРЕЦЬ КЛАСИЧНОГО ХОРАСАНСЬКОГО СТИЛЮ

До VI ст. на батьківщині Рудакі (територія сучасного Таджикистану) розквітала самобутня согдійська культура, духовною основою якої була релігія зороастризму. Предки таджиків — согдійці — знали багато мистецтв і ремесел. Вже на початку нашої ери існувала согдійська писемність. Фрагменти цієї писемності свідчать про наявність художніх елементів, які вже в ті часи склалися в согдійській мові. Согдійським літературним пам'яткам притаманні відточений стиль, образність, афористичність.

Вторгнення в Іран і Середню Азію військ Арабського халіфату завдало смертельного удару стародавній культурі. "Століттям мовчання" іранської словесності назвуть цей період літописці. Однак з часом освічені іранці, засвоївши арабо-ісламську культуру і релігію, зайняли провідні місця в управлінні Арабським халіфатом. Склалися сприятливі обставини для відродження рідної мови і літератури. У таких своєрідних умовах зійшла на небосхилі східної поезії ранішня зірка Рудакі.

Поет був прихильником фольклорних жанрів, епічних мотивів, міфічно-казкових образів стародавньої іранської культури доісламського періоду. Хоча чотиривірші — рубаї існували в іранській писемній літературі і до Рудакі, однак його внесок в обробку цієї малої жанрової форми дуже суттєвий. Рудакі, разом із талановитою плеядою молодих учнів, розвивав свою естетику вірша, створивши так званий "хорасанський" стиль. Він приніс у поезію і

"свіжість ранішньої роси", і "шерехатість полови, розсипаної на току", і "важку селянську думу про врожай". Поет не пристосовувався до існуючих канонів панегіричної поезії, а творив свою, для якої зразком була народна пісня, недаремно у молоді роки він сам був народним співцем і музикантом. Естетика простого і звичайного, де зміст і форма зливаються в єдине ціле, стали сутністю його поезії. Із стародавньої іранської традиції він шле у структуру вірша зриму симетричність, універсальну поляризацію, вагомість і

особливу музичну ясність. Завдяки цьому, наприклад, рубаї поета досягли поетичної завершеності і виразності, незважаючи на мінімальний обсяг чотиривірша. Рудакі шліфував кожний бейт, перетворюючи його у самостійний викінчений твір:

Без діла не дармуй, життя свого не гай,

Живи роботою, за неї вболівай!

Тому ми зустрічаємо у Рудакі чотиривірші з двохбейтовою композицією:

Малим задовольняйся, душею не криви,

Будь вільний, нахилять не квапся голови.

В добрі — забудь себе і не вдавайся е тугу

В нужді — про себе дбай і весело живи.

У цьому випадку рубаї розділяються на два завершені бейти (2 +2). У свою чергу кожний бейт поділяється на значущий рядок із висхідною інтонацією і завершальний — із нисхідною. Між собою два бейти пов'язані майже довільно, найчастіше римою і загальним настроєм. Однак найбільш типовою для рубаї є така схема: 2 + 1 + 1.

Створював Рудакі і різновиди касид: застільну — "хамрія", сатиричну— "хаджвія", траурну — "марсія". З успіхом творив Рудакі і у жанрі газелі, про що свідчить, наприклад, популярність його вірша "Знову вітер від мульяну повертає..." "Цар поетів" свого часу Унсурі (XI ст.), засмучуючись з приводу того, що йому не під силу писати газелі, подібні до створених Рудакі, визначав його стиль як незбагненний за своєю майстерністю: "рудаківар" — "рудакійський".

Для наступних поколінь поетів Рудакі виступав як законодавець класичної поезії. Він мріяв про те, щоб світ був кращим, оспівував звичайну людину і прагнув досягти Гармонії і Краси і в творчості, і в звичайному людському житті. Це прагнення Гармонії і Краси і сьогодні залишається високою метою людства.

1 2