Это — круто налившийся свист,
Это — щелканье сдавленных льдинок,
Это — ночь, леденящая лист,
Это — двух соловьев поединок.
Это — сладкий заглохший горох,
Это — слезы вселенной в лопатках,
Это — с пультов и флейт — Figaro
Низвергается градом на грядку.
Все, что ночи так важно сыскать
На глубоких купаленных доньях,
И звезду донести до садка
На трепещущих мокрых ладонях.
Площе досок в воде — духота.
Небосвод завалился ольхою,
Этим звездам к лицу б хохотать,
Ан вселенная — место глухое.
Визначення поезії
Це — загуслий заливистий свист,
Це — при березі лускіт льодинок,
Це — умерзлий у темряву лист,
Це — кількох солов’їв поєдинок.
Це — солодкий притихлий горох,
Це — усесвіту сльози в лопатках,
Це — з пюпітрів і флейт— Фігаро
Круто валиться градом на грядку.
Все, що ночі важливо знайти
У купальницькім плесі бездоннім,
І зорю до садка донести
На тремтячій вологій долоні.
Духота — наче дошка плеската.
Жар небесний — не вичаха.
Цим зіркам до лиця б реготати,
Але всесвіт — містина глуха.
Переклад А. Кичинського