Автор звертається у пролозі до свого замученого, розбитого народу, який стоїть на роздоріжжі й не знає, куди йти. Саме його майбутнім і тривожиться поет, не вірить, що судилося йому "в сусідів бути гноєм", що його долею буде "укрита злість, облудлива покірність". Невже ж! задармо стільки серць горіло... найсвятішою любов'ю", невже "задармо край твій весь политий кров'ю твоїх борців", — звертається він до українців.
Читати скорочено →Франко Іван — Мойсей (більш стисло) (скорочено)
Завантаження стислого переказу...
Відсилаємо твір скорочено...
Якщо завантаження не відбулось автоматично, натисніть на це посилання.
Франко Іван — Мойсей (більш стисло) (скорочено), завантажити текст
Якщо завантаження не відбулось автоматично, натисніть на це посилання.