Завантаження

Микола Хвильовий, Я (Романтика) (стисло)

Присвята: Цвітові яблуні.
"З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні кургани, прихиляюсь на самотню пустельну скелю.
...Я одкидаю вії і згадую... воістину моя мати — втілений образ тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом"...

Читати скорочено за 6 хвилин →

Інші варіанти твору "Я (Романтика)" скорочено: