Дивак і фантазер Мюнхаузен (за твором Распе "Дивовижні пригоди, подорожі і бойові подвиги барона Мюнхаузена")

Шкільний твір

— Бароне, а як же Ви утрималися на розпеченому ядрі?

— Шановний Мюнхаузене, чи не заважала Вам альтанка з вербових гілок скакати на коні?

— Чи не шкода Вам було лисицю, яку Ви вигнали з власної шкури?

...Я бачу, як він посміхається у вуса і тут же знаходить влучну й дотепну відповідь. Ну зовсім, як Дмитро або Олег, що грають біля дошки цю роль, перевтілюючись у славетного барона. Вони переказують найулюбленіший епізод і відбиваються від

безлічі запитань шаленіючих п'ятикласників.

— Так я ж найсильніша (найспритніша, найвинахідливіша, найрозумніша) людина на землі! — "барони Мюнхаузени" не віддають позицій і йдуть зі сцени під оплески з "відмінно з плюсом" у щоденнику.

Вражає, що ніхто з класу, навіть ознайомившись із передмовою до видання "Пригод барона Мюнхаузена" і знаючи, що сучасники брали під сумнів історії барона, не наважився назвати його звичайнісіньким брехуном. Чудово виконуючи ролі Мюнхаузена і слухачів-співрозмовників, мої однокласники, які стільки вже наслухались про відкриття всіляких див, відразу ж приймають правила гри!

Я вважаю, баронові було б приємно почути своїх захисників:

— Він не бреше, він вигадує!

— Це ж цілком безкорисливо, а людям смішно й розважає!

— У Мюнхаузена просто добре розвинена фантазія!

А Світлана, що теж напросилася на роль барона, відповідаючи на якесь дуже причепливе запитання, гідно вийшла із скрути:

— Все може бути, бо в такий час, коли війна й тяжке становище, людина мобілізує усі сили.

...Може, перші неймовірні історії барон Мюнхаузен і почав розповідати саме тоді, у російсько-турецьку кампанію, коли не вистачало куль — так хоч шомполом стріляй, коли дуже хотілося свіжого м'яса, а про компот забули й думати, коли, втомлений, засинав, де стояв, і дійсно міг не почути, як розтанув сніг, що вкривав цілком дзвінницю. Може, тоді його розповіді про пригоди були теж свого роду зброєю, що підносила настрій, давала змогу повірити в себе, у надзвичайні власні сили й здібності, нарешті — вижити.

Взагалі, людям завжди потрібний добрий настрій та почуття гумору, тому так гарно, що серед нас трапляються диваки й фантазери, а насправді — найсильніші, найрозумніші, найправдивіші на землі люди!