ШОУ ДЖОРДЖ БЕРНАРД
(1860-1904)
Ірландець за походженням, англомовний драматург, критик, публіцист, громадський діяч. За 56 років драматургічної діяльності написав 58 п'єс. Шоу здійснив "театральну революцію" у розвитку драми, він підтримав нововведення норвезького письменника Г. Ібсена. Суть новаторства Шоу полягає в тому, що автор примушує глядача мислити і пропонує "відкритий фінал" (глядач не отримує готового вирішення проблеми, він має сам додумати ситуації, обговорити їх після вистави). Персонажі Шоу мислять нешаблонно, критично, виводять на поверхню фальшиві цінності; автор широко використовує парадокс як засіб привернення уваги глядача.
Комедія "Пігмаліон" (1912) — "сентиментальний роман" з парадоксальною подачею, починаючи від назви і закінчуючи ідеями вирішення мовних, соціальних, особистісних проблем.
Роль античного міфа в п'єсі Бернарда Шоу "Пігмаліон"
Серед найвідоміших творів Бернарда Шоу — п'єса "Пігмаліон", яку автор назвав "романом у п'яти актах". У основу твору покладено античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею і закохався в неї. Він вимолив у богів, щоб ті оживили статую. Взявши за основу цей міф, Бернард Шоу подає свій оригінальний, парадоксальний варіант цієї історії.
Еліза Дулітл — це смішна дикунка, бідна квіткарка, дівчина невихована і неосвічена. Починається п'єса з того, що професор фонетики Генрі Хіггінс і полковник Пікерінг укладають між собою парі, що Хіггінс зможе за три місяці навчити цю вуличну квіткарку розмовляти, як справжня герцогиня. Еліза з'являється в домі професора Хіггінса, щоб брати уроки правильної англійської мови, а потім влаштуватись на роботу до квіткового магазину. Завдяки наполегливій праці професора і бажанню Елізи вивчитись розмовляти і тримати себе з гідністю, ця дикунка перетворюється на справжню леді. Потрапивши до аристократичного світу, вона вражає всіх не тільки своєю красою, а й вмінням говорити, витонченістю манер, найбільше — розумом і душею. Після тріумфальної перемоги Елі-за розуміє, що більше не потрібна професорові і полковнику. Вона довго терпіла грубощі і насмішки професора, і тому втекла не прощаючись.
- "Пігмаліон" (повний текст)
- "Пігмаліон" (скорочено)
- Пригадайте, у зв'язку з чим і кому Гіггінс говорить таку фразу: "Бережи пенси, а фунти самі збережуться. І так не лише з грішми, а й з усіма нашими звичками". Як ви розумієте ці слова? Чи вважаєте за потрібне взяти висловлену Гіггінсом думку до власної скарбнички афоризмів? (та інші запитання)
Хіггінс, хоч і професор, але поводить себе інколи не як шляхетна людина. Цей закоренілий холостяк зневажав жінок. Рідна мати Хіггінса, у якої якраз переховувалась Еліза, дорікає синові за його поведінку. А Еліза вимагає, щоб до неї ставилися як до леді, а не як до "пучка гнилої моркви". Її гідність, смілива поведінка подобаються Хіггінсові. Перелічивши, що Еліза має йому купити, цим він ще раз пропонує їй повернутися і запевняє свою матір, що так і буде. Еліза повертається в дім Хіггінса, але, що буде далі, — невідомо.