Алегоричний зміст балади Р. Бернса "Джон-Ячмінь"

Шкільний твір

Схожі твори

Роберт Бернс був насправді сином свого народу, свого волелюбного краю. Волелюбний дух нескореної Шотландії живе в його баладах — у самій ритміці карбованих рядків, в іскрометному гуморі, у великій любові до Батьківщини — "Вітчизни слави та краю доблесті", до гір, де навіки його серце.

Найсміливішим, найволелюбнішим з творів Р. Бернса я вважаю його баладу "Джон-Ячмінь".

Головний принцип її побудови — алегорія. У розповіді про вирощування ячменя та виготовлення ячмінного пива поет втілив спробу пригнобити шотландський народ, примусити його втратити національну самосвідомість:

Взяли, вергли його в ріллю,

Втовкли аж у глибінь

І поклялись, заприсягайсь,

Що там йому амінь. <...>

Ураз йому кривим ножем

Коліна підтяли,

На віз взяли, рублем стягли,

На кару повезли. <...>

Але нічим не можна занепастити, скрутити волелюбну душу народу — і Джон оживає. Щоб вірніше, яскравіше втілити цю ідею, автор вдається ще до одного прийому — уособлення:

Пустив уси, немов списи, —

Ніхто не зачіпай!

Пекли, сердегу, на вогні,

Аж мозок з кості сплив,

А там мірошник у млині

Ще й жорнами чавив.

А потім з серця кров взяли.

Джон-Ячмінь бунтує в діжці, кров його серця перетворюється на чудовий напій, що підіймає настрій людей.

Він незламний, він безсмертний, як дух народу, втіленням якого стала поезія Роберта Бернса