Драматичні пристрасті в новелі Проспера Меріме "Кармен"

Шкільний твір

Драматичні пристрасті в новелі Проспера Меріме "Кармен"

Проспер Меріме, відомий французький новеліст і драматург, майстер захоплюючих творів, які мають чималу романтичну забарвленість. Тут і "цілісні" характери, екзотика, і захоплюючий сюжет, і могутні пристрасті героїв. Ще один улюблений прийом Меріме, який теж нейтралізує романтичну піднесеність сюжету, — це введення оповідача. Він мандрує різними країнами світу з метою ознайомлення з культурними цінностями. Оповідач — це друге "я" самого Меріме. Об'єктивна, трохи насмішкувата розповідь оповідача є коментарем, який ставить під сумнів вірогідність незвичайних подій або пропонує їх раціональне трактування.

Серед творів, написаних Меріме, "Кармен" є однією з вершин його новелістики. Новелу було написано 1845 року, та всесвітньої слави вона набула після 1874 року, коли Ж. Бізе поставив однойменну оперу.

Мандрівник-француз зустрічає колишнього солдата, а тепер розбійника Хосе Марію, який розповідає йому про свою пристрасть і ревнощі до циганки Кармен. Хосе — жертва кохання. Він сильна людина і об'єк-тивно бачить недоліки і вади своєї коханої. Він розуміє, що в його коханні є щось нице, тваринне, що ця примхлива циганка безжалісно руйнує його життя. "Я й не помітив, як став мазуриком, — каже Хосе оповідачу. — Вродлива дівчина спантеличує тебе, ти б'єшся за неї, стається нещастя, ти живеш у горах, і раптом із контрабандиста перетворюєшся на злодія". Але таке розуміння ніяк не допомагає йому. Він заручник власної натури, що веде його звивистими шляхами до вбивства і в'язниці.

Про історію кохання Кармен і Хосе ми дізнаємося зі слів оповідача, який майже холодно веде розповідь про пристрасті Хосе і Кармен.

В новелі знайшли відбиток майже всі ознаки майстерності Меріме-новеліста. На побіжний погляд історія трагічного кохання циганки Кармен і контрабандиста Хосе — пряме свідчення романтизму письменника. Від романтизму тут і вибір сильних природних людей — персонажів, що нехтують мораллю, і місцевий колорит (дія відбувається в екзотичній Іспанії), і незвичайні події (ревнощі, злочини, вбивство). Але і в цій новелі романтизм нейтралізується. Цього автор досягає за допомогою низки прийомів: показ зв'язку характерів Кармен і Хосе з оточенням, уведення до романтичних образів героїв непривабливих, майже натуралістичних деталей, психологічне тлумачення мотивів поведінки коханців. Піднесене звучання також знижує іронічний археолог-аматор, який подорожує Іспанією з метою перевірки власних висновків щодо справжнього місця битви під Мунде, що відбулася за часів Цезаря.

Твір розпочинається коментарем оповідача на історичну тему і завершується невеличким екскурсом в етнічну історію циган. Нейтральність початку й фіналу новели відтіняють пристрасну та напружену оповідь основних частин, змушують поставитись до них критичніше. Завдяки такому прийому Меріме в новелі "Кармен" зумів продемонст рувати неперевершену глибину психологічного аналізу і без мелодраматичних ефектів та штучного пафосу розповісти про одвічну людську драму.