Головне в житті — бути Людиною (за оповіданням Д. Лондона «Жага до життя»)

Шкільний твір

Відомого американського письменника Д.Лондона завжди приваблювали люди мужні, рішучі, сміливі, сильні духом. На своєму життєвому шляху зустрічав він таких чоловіків і серед моряків, і серед золотошукачів. Правда, збентежений письменник бачив, що люди, засліплені жагою збагачення, прибувши на Аляску, поступово втрачають кращі людські якості, забувають про обов'язки дружби та взаємодопомоги. Тому й створив Д. Лондон оповідання "Жага до життя", де показав людину, яка зрозуміла, що золото — не головне в житті.

Автор не дає імені герою, бо на його місці міг опинитися будь-хто, а називає персонаж просто Людина. 1 це символічно, тому що цей чоловік у всіх випробуваннях поводиться по-людськи на відміну від іншого, чиї очі засліплені блиском золота. Цьому герою письменник дає ім'я Білл.

Автор протиставляє двох чоловіків, щоб читач міг краще зрозуміти, хто обрив правильний шлях. Білл зраджує товариша, залишаючи його без підтримки (той кульгає, підвернув ногу), не може кинути золото, тому що жадібність переважила всі інші почуття, навіть інстинкт самозбереження. Інший герой, Людина, йде по слідах Білла і "читає" все, що відбувалося з товаришем. На гірких уроках Людина вчиться: бачить, що Білл не кинув золота, тому й загинув. Білл був жадібний, але кому тепер потрібне його золото? Біллу? Ні, мертвим уже нічого не треба. Тож яка користь мати золото і вмерти?! Краще вижити, хай і кинувши важкий мішок з металом. І ось Людина залишає золото, розуміючи, що воно — зайвий тягар у дорозі. Відчуваючи страшенний голод, залишає кістки Білла, по-людськи ставлячись до загиблого, зібравши останні сили, бореться із хворим вовком і перемагає. Перемагає і крижаний холод Аляски. Не дає золотим блиском занапастити душу. Перемагає, бо у всіх випробуваннях герой залишався Людиною.