І. Своєрідність творчого шляху М. Лермонтова (рух від романтизму до реалізму, повернення поета у творах останніх років до тем ранньої лірики, сталий інтерес до! проблем особистості).
II. Розмаїття тем і мотивів у ліриці поета.
1. Негативне ставлення до існуючої дійсності ("Жалобы турка", "Прощай, немытая Россия").
2. Бездуховність суспільства, маскарадність вищого світу ("Как часто пестрою толпою окружен...", "Из-под таинственной холодной полумаски...").
3. Доля покоління ("Дума").
4. Образ Батьківщини, звернення до історії, пошуки ідеалів у минулому ("Бородино", "Родина").
5. Звернення до природи як до живої краси, до джерела натхнення, відображення в ній трагічних подій життя, змін у душі людини ("Когда волнуется желтеющая нива...", "Тучи", "На севере диком стоит одиноко...", "Утес").
6. Тема дружби й кохання, глибина поняття "кохання", два обличчя кохання — пристрасть і страждання, пошук духовної близкості та взаєморозуміння ("К друзьям", "Ужасная судьба отца и сына...", "А. И. Смирновой", "Нет, не тебя так пылко я люблю...").
7. Тема гордої самотності, незрозумілості світом ("Парус", "Узник", "Никто моим словам не внемлет... Я один...").
8. Мотиви стомленості та безвиході ("И скучно и грустно...", "Из Гете ("Горные вершины"), "Выхожу один я на дорогу").
9. Тема обраності, відчуття спорідненості з трагічними долями Байрона та Наполеона ("Наполеон", "Нет, я не Байрон, я другой...", "Пророк"),
10. Образ поета, доля його творів ("Смерть поета", "Кинжал", "Пророк").
III. Умовність виділення в ліриці поета визначених тем, мотивів, взаємопроникнення
поетичних образів і символів, підпорядкування їх загальному пафосу поезії.