"Ми з тобою однієї крові?..." ("Мауглі" Р. Кіплінга)

Шкільний твір

(1865-1936)

Відомий англійський поет, прозаїк, літературний критик, лауреат Нобелівської премії (1907). Кіплінг народився і деякий час жив в Індії, навчався у приватних школах Англії. Літературну діяльність розпочинав як поет. Одразу ж здобули популярність його поетичні збірки "Департаментські пісні та інші вірші" (1866), "Пісні казарми" (1892), "Сім морів" (1896). Особливе обдарування літератор виявив у жанрі короткого оповідання. У Індії та в Англії його збірки "Місто страшної ночі", "Сватання Діни Шанр" (1890) були надзвичайно популярними. Крім того, він пише пригодницькі романи "Згасле світло", "Наулахка". Герої творів Кіплінга — звичайні люди, але показує їх автор у незвичних ситуаціях. Велику популярність у всьому світі здобули "Книга джунглів" та "Друга книга джунглів", які вийшли одна за однією— 1894 та 1895рр. У цих книгах поєднані поезія і проза, автор стверджує ідею гармонії людини і природи.

"Ми з тобою однієї крові?..."

("Мауглі" Р. Кіплінга)

Людина є дитям природи. Завжди була і буде з нею пов'язана, хоча іноді намагається це заперечити. Колись люди жили серед тварин, існували пліч-о-пліч, та це було дуже давно. Ми від'єднались від свого коріння, можливо, саме через це нас спіткали такі біди.

Про життя людини поряд із вільними, не замученими (людиною у зоопарках) тваринами ми можемо прочитати у книзі відомого англійського письменника Редьярда Кіплінга "Мауглі".

У творі мова йде про Мауглі — маленьке людське дитинча, яке одного разу теплого літнього вечора увійшло до нори вовків. Батько Вовк і Мати Вовчиця дуже полюбили його і прийняли в свою родину. Зграя дала згоду — і хлопчик ріс серед вовченят, немов серед рідних братів та сестер. Дика природа оточувала Мауглі. Дикі, темні ліси, перевиті ліанами, бамбукові зарості, болота — весь цей дикий світ, населений вільними хижими тваринами.

У хлопця були вчителі, які викладали йому по-різному і лише свої "предмети". Справедливий і відважний батько Вовк, трохи вайлуватий, але добрий ведмідь Балу, чорна "готична" пантера Багіра, великий слон Хатхі — всі вони пестують людську дитину, вчать її різним (суворим, але справедливим) законам Джунглів, і всім мовам, якими він навчився говорити дуже важливі слова: "Ми з тобою однієї крові..." У цьому були єдині усі звірі. Незважаючи на різні характери, вони завжди могли об'єднатися і допомогти один одному у скрутні часи. Ця єдність дає сили Мауглі приручити Червону Квітку і здолати Шер-Хана.

Тваринам — героям книги — Кіплінг надає суто людських рис: здатність розмовляти, думати. Але до того ж він настільки майстерно описує їх поведінку, спосіб життя, що читачі не тільки захоплюються незвичайним сюжетом, а й дізнаються багато нового про тварин. У дивовижно реалістичних описах вони постають перед нашими очима, здається, ще трохи — і можна буде руками доторкнутись до барвистого візерунка на спині Каа, чорної шовковистої шерсті Багіри.

Я не живу у джунглях, але знаю, що у тварин є чому повчитись. У мене вдома є кішка, яка нагадує Багіру в мініатюрі. У неї також чорна шовковиста шерсть, великі зелені очі, що просвічують твою сутність своїм пронизливим холодним поглядом, м'які, але сильні лапи з гострими кігтями, граційна хода. Я назвала її Пантерін (від німецького "пантера"), та коли в неї добрий настрій, я кличу її просто Панті. їй ніколи не накажеш, що робити, вона завжди буде діяти так, як вважає за потрібне. У кішки немає господаря, бо вона — рівноправний член нашої родини. Іноді мені здається, що Панті ніби розмовляє зі мною. І навіть коли вона мовчить, поважно сидячи в мене на колінах, я знаю, що наше з нею спілкування не припиняється. На жаль, людина втратила можливість досконало розуміти мову тварин, але якщо б я її знала, я б розпитала Панті, як виходить у неї бути такою незалежною і водночас ласкавою, граційною, гарною — справжнім втіленням досконалості.