"Потік свідомості" та аналіз психології людини в творчості Джеймса Джойса

Шкільний твір

Схожі твори

(1882-1941)

Ірландський англомовний письменник-модерніст. Характерними рисами поетики його творів є елемент пародійності та іронізм, застосування "потоку свідомості", насиченість запозичень з відомих текстів — Біблії, Шекспіра, Ібсена — тобто, інтертекстуальність.

У його творах використана лексика сімдесяти мов світу. Письменник експериментує з міфом та історією, з простором і часом.

Найвідоміші твори: "Дублінці" (1914), "Джакомо Джойс" (1915), "Портрет митця замолоду" (автобіографічний роман, 1916), "Улісс" (1922).

"Потік свідомості" та аналіз психології людини

в творчості Джеймса Джойса

Оповідання Джеймса Джойса написані в реалістичній манері, пройняті скепсисом, гіркою та сумною іронією. Вони засвідчили блискучу майстерність ДЖойca-стиліста, багатство відтінків його мови. У них Джойс відтворює обтяжливу і нудну атмосферу обивательського існування. Письменник міг і далі "працювати" в реалізмі, та свідомо обрав шлях модернізму і... вдруге став класиком!

До таких творів Джойса належать психологічне есе "Джакомо Джойс" (1914), романи "Портрет художника замолоду" (1916), "Улісс" (1922) і "Поминки за Фіннеганом" (1939). Усі вони написані в манері "потоку свідомості". Це поняття запозичене літературознавством із психології й філософії, а сам термін — із книги вченого Вільяма Джемса "Наукові основи психології", де він порівняв свідомість людини із плином ріки, потоку. Думка змінює думку, вони переплітаються, вступають одна з одною у суперечку або, навпаки, доповнюють одна одну тощо.

У Джойса "потік свідомості" стає літературним методом, а увага до внутрішнього світу людини, її психології — його творчим кредо. Перший такий твір — це психологічне есе "Джакомо Джойс". Понад чверть століття минуло від смерті Джойса, коли відомий американський джойсознавець Річард Еллмаи перекупив цей шедевр у якогось колекціонера-європейця, котрий не захотів назвати своє ім'я. Сталося це 1968 року. Цей невеличкий твір цікавий передусім тому, що написаний на межі творчості Джойса-реаліста і Джойса-модерніста. А така "прикордонність" цікава вже сама по собі. До того ж, сам Джойс у зрілому віці, після невдалого твору "Поминки за Фіннеганом", якось зізнався, що хотів би ще написати таку ж елегантну річ, як "Джакомо". У цьому творі автор апробував багато композиційних елементів різного рівня, які знаходимо у його пізніших модернових творах. У "Джакомо" автор з непідробною і принадною самоіронією відтворив цікавий момент свого життя, коли він, зрілий мужчина, закохався у свою ученицю, молоду італійську єврейку Амалію Поппер, що брала в нього уроки англійської. Іронізуючи над великою різницею у віці, він жартома називає ліричного героя есе — Джакомо (натякаючи на ім'я знаменитого "серцеїда" Казанови). Але ж не можна забувати й того, що події розгортаються переважно в Італії, де англійському імені "Джеймс" є італійський відповідник — "Джакомо". А відтак Джойс у Італії — таки Джакомо... Цей дрібний епізод приватного життя письменника зробив твір визнаним шедевром всесвітньої літератури передусім тому, що написаний у творчій манері "потоку свідомості".