Сюжетна організація роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Шкільний твір

завершився попередній розділ з життя москвичів 30-х років. Відчувається таємничий зв'язок між подіями в сучасній Москві та Єршалаїмі за багато років до того. Події роману, що розділені в часі майже двома тисячоліттями, гармоніюють між собою, їх пов'язує боротьба зі злом, пошук істини, творчість. Таким чином, художнє ціле булгаковського роману — це своєрідне перехрестя двох світів, які зустрічаються у своєрідному "третьому світі".

Образ Понтія Пілата драматичний: він як позивач, і потерпілий. Відступившись від Ієшуа, він гине як вільна особистість. Ієшуа являє собою загрозу для тоталітарного Риму своїми утопічним ідеями про "царство істини і справедливості". Тема відступництва в романі тісно пов'язана з темою спокутування.

В образі Ієшуа Булгаков по-своєму розповідає легенду про Христа. Це звичайна, смертна людина, мудра, прониклива й простодушна. Разом із тим він — утілення чистої ідеї, найвищий прообраз людини й людства. Ієшуа беззахисний, фізично слабкий, однак сильний духовно, бо є передвісником нових людських ідеалів. Прообраз сатани — Воланд — всюдисущий: йому підкорені простір і час, він міг бути присутнім під час допитів Ієшуа Понтієм Пілатом, снідати разом із філософом Кантом, знати багатьох видатних людей минулого, але ніхто крім Майстра й Маргарити, не розпізнає у Воланді сатану. Усевидющому Воланду відкритий світ без мішури, він споглядає на людину й людство, прагнучи виявити в них недосконале. Він висміює, нищить все те, що втратило високий ідеал, занепало морально. Він відновлює баланс між добром і злом і цим певною мірою служить добру.

Зіштовхнувши світ московського міщанства, ділків, заздрісників, злодіїв і хабарників з нечистою силою, письменник ніби визначає, чи є в сірих обивателях моральне підґрунтя, здатне протистояти спокусі. Що стосується письменників MACCOЛITy, то їх усіх об'єднує не поклик митця, а жага до володіння членським квитком, коричневим, із золотою каймою, що пахне дорогою шкірою.

Майстер і Маргарита не схожі на московських обивателів. Поведінка героїв визначена не збігом обставин, а слідуванням своєму моральному вибору. Для Майстра — це ідея творчості. Історія з романом, що він пише, — це певною мірою й історія роману Булгакова. Обов'язок письменника в тому, щоб повернути людині віру в високі ідеали, відновити істину. У цьому й полягає сенс булгаковської формули: рукописи не горять. Майстер відмовляється від свого роману, спалює його.

Маргарита в ім'я свого кохання й віри в талант Майстра долає страх і власну слабкість, перемагає обставини. На прикладі Маргарита Булгаков довів, що кожна людина має зробити свій особистий вибір, не звертаючись за допомогою до вищих сил, не чекаючи милостей від життя, людина повинна сама вирішувати свою долю.

Особливе значення в розумінні ідеї, концепції твору мають епіграф до роману й епілог. Наприклад, слова епіграфу "Я — тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого" розкривають значення образу Воланда. Епілог роману не дає підстав для оптимізму: бісівське начало — у самій людині, і її сутність мало змінюється з часом. Булгаков писав "Майстра і Маргариту" як історично й психологічно вірогідну книжку про свій час і людей, і тому роман став унікальним людським документом тієї знакової епохи.