Доброта і покірність у казці С. Маршака "Дванадцять місяців"

Шкільний твір

(1887-1964)

Самуїл Маршак— російський письменник. Літературний талант в ньому пробудився з дитинства — він придумував віршики і записував їх у свій зошит. Поталанило йому на зустрічі з людьми, які підтримали ужитті: і батьки, і гімназійні вчителі, а згодом і відомий співак Федор Шаляпін, /літератор Володимир Стасов доклали зусиль, щоб талант хлопця не розпорошився.

Маршак поїхав навчатися до Петербурга, а завершував освіту в Англії Повернувшись із-за кордону, Самуїл Маршак активно береться за створення дитячих будинків, саме йому належить ідея створення дитячих і театрів, для яких він і пише свої казки-п'єси. Одна з них — "Дванадцять місяців".

Доброта і покірність у казці С. Маршака "Дванадцять місяців"

У більшості казок розкривається тема боротьби добра і зла. Але кожен автор розкриває цю тему під новим кутом зору. Самуїл Маршак у своїй казці "Дванадцять місяців" ставить на передній план дуже важкі і водночас цікаві запитання: чи є покірність складовою доброти? Чи може тверда і незламна людина бути доброю? Чи може покірлива людина збільшувати зло у світі?

Кожен образ казки втілює відповіді на ці запитання. Образ Падчерки складний і сповнений протиріч. З першого погляду, перед нами постає ніби най покірливіша людина у світі, та згодом ми розуміємо, що це не так, що її послух мачусі був зумовлений не безглуздою покірністю, а по-перше, справжньою добротою (і це можна довести її хвилюванням про Мачуху і Сестру, коли їх було перетворено на собак), а по-друге, звичайною безвихіддю. Упертість Падчерки у всій повноті показана у сцені з Принцесою, коли остання просила розповісти її про те, де вона дістала проліски. Бідна дівчина обіцяла Братам-Місяцям нікому не розповідати про це. Принцеса роздягла її у лютий мороз, погрожувала кинути в ополонку, але молода героїня залишалася вірною собі і своїм обіцянкам, тому нічого не розповіла Принцесі. Отже, коли у серці людини панують доброта, честь і вірність, упертість допомагає не втратити ці риси, і вона стає внутрішньо надзвичайно привабливою.

Небезпечне інше поєднання рис характеру у людині: злість, дурість і упертість. У цьому випадку упертість дійсно може додати гіркоти у і без того не солодку душу. І це ми бачимо на прикладі Принцеси, яка теж, звичайно, не була покірною, але, на відміну від Падчерки, це приносило не добро, а зло.

Дуже цікаво те, що самодурство Принцеси формувалося під впливом саме таки покірності. Покірність людини слабкої, боязкої, невпевненої, хитруватої, дурнуватої породжує велике зло. У цьому нас запевняє автор, зображуючи образи мачухи та її дочки, гофмейстери-ні та інших царедворців. Так би мовити, на роздоріжжі змальований Учитель, який увесь час бореться зі своєю боязкою покірністю.

Здібністю протистояти злу і насиллю наділені лише люди, впевнений автор. І якщо істота, яка зовнішньо нагадує людину, стає підлабузником, вона перетворюється на тварину. Ця ідея розкривається у казці в момент перетворення Мачухи та її дочки на собак. А особливо у відповіді Січня Принцесі на її прохання перетворити її собачок, що ходять на задніх лапках, на людей:

"Січень. Ні, якщо вони на задніх лапках ходять, то їх в людей вже не .перетворити. Були собаками — собаками й запишуться..."

С. Маршак запевняє нас у тому, що покірність не завжди несе у собі мир. Часто вона спричиняє дуже негативні наслідки, як наприклад, самодурство у людини, відносно якої проявляли покірність. У той самий час протилежна риса характеру — упертість — стає позитивною тільки у тому випадку, коли вона належить людині з добрим і вірним серцем.