Назар Стодоля

Тарас Шевченко

Сторінка 3 з 6

Він мене називав своїм сином, а я його своїм батьком, і він се чув тоді, а сьогодні оглух. Де ж його правда? Чи чесний же він чоловік? Правдивий, га?

(Гости молчат.)

Гнат

(подходит к Назару)

Він не чоловік. Кинь його: таке ледащо не стоїть путнього слова!

(Берет его за руку.)

Назар

Стривай! Ні, він чоловік, він називав мене сииом. (К. Хоме.) Правда?

Хома

Не тобі вчити, як мені кого називати. Я її батько, а не твій: так у моїй волі оддать її за кого схочу.

Назар

А як же вона не захоче, тоді що?

Хома

Я заставлю.

Назар

Чи можна ж кого заставить утопиться або повіситься? Хіба ти бог, що маєш силу чудеса творить Хіба ти диявол, коли ти не маєш жалю до рідної своєї дитини? Ти бачиш, у неї є серце, і їй замість його кладеш каменюку. Слухай: і ти ж колись був молодим, і ти ж мав коли-небудь радість і горе. Скажи, що чуло, що казало твоє серце, коли тобою кепкували?

Хома

Го-во-ри!

Назар

(в иєступлении)

Так ти глузуєш надо мною! Хіба я не стопчу тебе, як жабу? Брехун?

(Быстро подходит к нему и хватает его за горло.)

Галя

(схватив руку Назара)

Що ти робиш? Убий мене, на, ріж.

(Назар молча опускает руки.)

Хома

(подбегает к сватам)

Ви бачили? Хотів мене задушити!

(Свати молчат.)

Гнат

(к Назару)

Ми не так розплатимося іншим часом. Ходім з сього базару.

Назар

Не піду! Мене відсіль ноги не винесуть.

Гнат

Ну, так торгуйсь. Може, дешевше уступлять.

Галя

Боже мій, боже мій! Вони знущаються надо мною!

Хома

Не знущаються, а торгуються.

Гнат

Годі, брате; ходім: ми опізнились.

Назар

Стривай, не опізнились. (Подходит к Хоме). Прости мене, я згарячу забувся. Ти добрий чоловік. Прости або заріж мене, тільки не кажи, що вона не моя, не кажи! Дивись: я гетьману ніколи не кланявсь. (Падает на колени.) Для спасенія своєї душі, коли у тебе у серці є бог, для угоди всіх святих, коли ти віруєш у кого, для спасенія твоєї дитини, коли вона тобі мила, зглянься на мене! Нехай старости з своїм хлібом вдуть додому. Христом-богом молю, не занапасти її, бідної! Кращої її нема; за що ти хочеш її убити? На голову мою! Возьми її, розбий обухом — не треба мені її: тільки дай дочці своїй ще пожити на світі, не заїдай її віку, вона не винувата!

(Хома дрожа посматривает на гостей.)

Гнат

(бистро подбегает к Назару)

Кого ти просиш? Кому кланяєшся? Перед ким падаєш? Я на тебе після сього й дивиться не хочу:

прощай!.. Кланяється дияволу! Він тебе кип'ячою смолою напоїть!

(Хочет итти.)

Назар

(удерживает его)

Постій, дай ще слово скажу.

Галя

(обнимая ноги отца)

Ви покійній матері, як вона умирала, біля домовини обіщали мене видать за Назара. Що ж ви робите? Чим я вас прогнівила? За що мене хочете убить? Хіба ж я не дочка ваша?

(Заливается слезами.)

Назар

Камінь! Залізо! Ти огню хочеш! Буде огонь, буде! Для тебе все пекло визову... ти жди мене. (Гале.) Бідна, бідна! В тебе нема батька, в тебе кат єсть, а не батько! Бідненька, серденько моє, пташечко моя безприютна! (Целует ее.) А я ще бідніший тебе: у мене й ката нема, нікому і зарізати! Прощай, моє серце, прощай! Не забаримось побачиться.

(Галя безмолвная падает на руки Назара. Он целует:Хома силится вирвать ее. Назар отталкивает его и снова целует Галю.)

Назар

(к сватам)

Розкажіть полковнику, що бачили і що чули. Скажіть, що його молода при ваших очах цілувалась зо мною. (Галя обнимает его й целует.) Бачите, бачите! Прощай же, моє серце, моя голубочко! (Целуеу ее.) Я знаю, що мені робить. Я знайду правду. Прощай! Вернусь, сподівайся.

(Галя падает без чувств. Назар, закрьів лицо руками, удаляется. Гнат й козаки за ним. Хома и свати подбегают к Гале.)

АКТ ВТОРОЙ

Внутренность простой хати, опрятно убранной. На столе горят свечи. Хозяйка прибирает около печки.

Хозяйка

Господи, господи! Як подумаєш, коли ще ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать; а тепер... От скоро і треті півні заспівають, а вечорниці ще й не зачинались. Нехай воно хоч і свято, звісно — колядують, а все-таки час би. Ні, що не кажи, а світ перемінився. Хоть би і запорожці... Ну, які вони запорожці? Тьфу на їх хисгь, та й годі! Чи такі були попереду? Як налетять було з своєї Січі, так що твої орли-соколи! Було як схопить тебе котрий, так до землі не допустить, так і носить... Ой-ой-ой! Куди то все дівалось?..

(Покачавши грустно головой, поет.)

Зоря з місяцем над долиною

Пострічалася;

Дожидалася до білої зорі,

Не діждалася;

Я додому прийшла, гірко плакала,

Не молилася, —

Нерозумная, неутішная,

Положилася,

Ой не спала ж я, все верзлась мені

Нічка темная

І вишневий сад, очі карії,

Брови чорнії.

На зорі-зорі я проч'нулася

І сказала так:

За Дунай-ріку чорнобривий твій

На гнідім коні

Полетів орлом!.. Я все плакала,

Все сміялася.

І додому козаки, з-за Дунай-ріки,

Заверталися.

Не вернувся мій... молоді літа

За що трачу я?

Зоря з місяцем пострічалася —

І заплачу я.

Точнісінько моя доля! Неначе сю пісню про мене зложили. Де мої молоді літа І сліду нема, мов поверх води поплили. (Помолчав.) Що ж се справді ніхто не йде? А вже мені ся навіжена Стеха! Пішла за дівками та десь і застряла з козаками. І звела ж їх нечиста мати докупи! Нехай би сей Кичатий був парубок, а то ж уже старий чоловік... Не взяв би він собі в ключниці не молоду, а розумну, вірну, дотепну до всякого діла та стареньку! А то... як та дзиґа, так і снує. Як то він дочку свою ще пристроїть? Бач, у полковниці лізе! Чи довго ж то вона буде любуватися його лисиною замість ясного місяця? Ох, ох! старі, старі! Сидіть би вам тілько на печі та жувать калачі; так ні, давай їм жінку, та ще молоду. Як же пак, чи не так!.. От Стодоля молодець! Я його знаю, він протопче стежку через полковничий садок. Та й дурний би був, коли б не протоптав. Про себе скажу, що... теє... хтось іде!.. Зараз, зараз! Насилу!

(Отворяет дверь.) (Входят Назар й Игнат.)

Хозяйка

Свят, свят, свят! Відкіля се, якою дорогою, яким вітром, яким шляхом занесло вас у мою хату?

Гнат

Не питайся, голубко, стара будеш, хоч се, признаться, і не пристало твоїй пиці. Чого ж ти так насупилась?

Хозяйка

Сідайте, будьте ласкаві, сідайте!

Гнат

Ну, годі ж, не сердься. Мало чого з язика не спливе! Невже треба переймать, що поверх води пливе! У тебе сьогодні вечорниці?

Хозяйка

Хіба ж наші вечорниці для вас? Ви так тілько прийшли — посміяться.

Гнат

Так таки і посміємося, коли буде весело.

Хозяйка

(глядя на Назара)

Буде весело, та не всім.

Гнат

Ну, се вже опісля побачимо. А поки — ке нам чого-небудь такого, для чого чарки роблять, та й зубам пошукай роботи. Проклятий скряга і повечеряти не дав. Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщій!

Хозяйка

Зараз. (Отходя.) Бідненький Назар!

(Достает с полки флягу с вином й закуску й ставит на стол.) (Назар печально смотрит на Игната.)

Гнат

(к хозяйке)

Тепер же знаєш що? Візьми мітлу та мети, виясни хорошенько місяць: бач, як насупило! А ми тимчасом побалакаєм, що треба.

Хозяйка

Що се, бог з вами! Хіба я відьма?

Гнат

Я так, .навмання сказав. Заткни пальці в уха. Чи второпала?

Хозяйка

А!.. ви хочете нишком побалакати. Добре, я піду по Стеху.

(Надевает свиту й уходит.)

Гнат

(посмотрев ей вслед)

Пішла. Ну, що ж дивишся на мене, мов не пізнаєш?

Назар

Тепер би й рідного батька не пізнав.

Гнат

Розумні люди усе так роблять: і в хоромах, як у хаті мужик. (Наливает рюмку й подносит ) Не хочеш? Як хочеш! А я совітував би чарочку-другу Адамових слізок, як казав було отець економ. Не забув Братський монастир?

Назар

Ні, скажи лучче, нащо ти мене повів сюди?

Гнат

На те, щоб побалакати з тобою, як з козаком, а з бабою. За козацьку волю і розум!

(Выпивает )

Назар

Щасливий ти чоловік!

Гнат

Ти щасливіший мене.

На зар

О, якби ти посидів у моїй шкурі! Ходім, Гнате, мені тут душно.

Гнат

Стривай, ще рано. Подивимся, як люди добрі веселяться, та посовітуємся, куди йти.

Назар

Мені одно, куди не поведеш.

Гнат

Ти вп'ять баба. Чи пристали ж козаку такі речі?

Назар

Гірко мені, Гнате! Ти смієшся, а в мене печінки верне. Хіба ж моє горе смішить тебе?

Гнат

Смішить.

Назар

А я думав-ти добрий чоловік.

Гнат

А я думав — ти козак, а ти, бачу, баба Ну, скажи мені, чого ти дурієш? Де твій розум? Чи стоїть же жінка, хоч би вона була дочка німецького цезаря, чи стоїть вона такого дорогого добра, як чоловічий розум?

Назар

Стоїть.

Гнат

Брехня! Ти знаєш, в яку ціну поставив цар Соломон золотий плуг? Він каже, що при нужді шматок хліба дорожче золота. А я скажу: чарка горілки козаку миліша усіх жінок на світі.

Назар

Ти мене, Гнате, морочиш, а мені тепер треба щирого друга.

Гнат

Добре. Я він і єсть, бо кажу правду. А коли хочеш, то й брехать почну для тебе. Все, що хочеш.

Назар

Не смійся, а ділом кажи, що робить мені. Тобі можна і говорить, і думать.

Гнат

Ось що. Перш усього випий горілки. Вона і без мене наведе тебе на розум. (Наливает рюмку.) Чи не забув ще ти, як розумно розсужда латинський вірш-ник...6 як пак його... ну той, за якого мене в Братстві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші. Він каже: "Дурниця все, опріч горілки, а іноді і жінка під руку". Оце так! (Вьіпивает.)

Назар

(презрительно)

Бідний ти, сердешний чоловік! Я думав, що в тебе хоч крихта є добра, а в тебе нема й того, що має й скотина. О, якби ти зміг заглянуть сюди (указьівает на сердце), куди сам бог не загляда! Та ні! Може, ти тільки морочиш мене; може, ти тільки так кажеш. Друг ти мій добрий, вірний мій, ти ж таки плакав коли-небудь: плач зо мною тепер; хоч прикинься, та плач. Не муч мене: в мене від горя серце рветься! Нехай вже ті сміються, що живуть у пеклі: їм любо;

а ти ж таки чоловік.

(С участием смотрит на него.)

Гнат

Так, я чоловік; а ти й справді баба, ще раз тобі скажу: казна за чим вбиваєшся.

Назар

Нема у тебе серця, камінь ти!

Гнат

Як хочеш, так і думай, а я нещасніший од тебе, нещасніший од твоєї собаки: вона лащиться до тебе, а ти її кохаєш; а я?.. І я, дурний, колись любив і к гадинам жінкам ласкався, ридав гарячими сльозами, рад був і жизнь оддать за них... І що із того? Чи хочеш знати?

Назар

Не треба, не хочу, не говори! У тебе нема бога в серці.

Гнат

А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нікчемний пень дубовий. Прийде і твоя пора, все згадаєш. (Ласково.) Годі ж тобі, годі! Не дивись так хмарно: далебі не полегша.

1 2 3 4 5 6