Потім витягла з возика харчі, положила їх у траву, сіла у возик і поїхала до телят.
— Варко! Варко! Біжи пішки, бо поки ти доїдеш, телята увесь баштан витолочать!
Варка наче й не чула.
— Варко, біжи!
— Я не люблю, щоб мною командували! Коли так, то я й зовсім не хочу. Буду я бігати по сонці! — відказала Варка і повернула назад.
Телята були вже на чужому, і я побігла до їх. Вони наче показилися. Одне сюди, друге туди, третє он куди!.. Бігала я, бігала, ледве позганяла. Дивлюсь, вопик стоїть біля саду, Варка кудись поділася, а наш полудень їсть сусідський собака, ще й рушника прогриз!
Я швидше одігнала собаку і оглянулася навколо. Парки немає. Хіба в саду? Я підійшла до садка, зіп'ялась на тин і заглянула туди. Варка лежала у чудовому холодку під липами і їла яблуко. Здалеку було видно, яке воно велике та червонобоке. У мене сльози з очей так і линули! Але зараз я їх втерла, бо взагалі завжди соромилась плакати. Мені стало так гірко, що мені доводиться по такому сонці самій за телятами бігати, що собака харчі поїв і рушник порвав, що Варка ні про віщо не дбає і лежить у холодку та їсть собі яблука.
Мені страшенно схотілося віддячити їй за такий нетовариський вчинок. Але як?.. От що: оджену я телята додому. Адже я сама не можу їх впасти!
В одну хвилину завернула телят і погнала додому.
— Лишки, лишки додому! — вигукувала я навмисно голосно, щоб Варка почула. Через хвилину з-за ліси з'явилося здивоване Варчине обличчя.
— Куди ти їх женеш? — попитала.
— Додому.
— Навіщо?!
— Бо я сама їх не впасу.
— Постривай! Ось підожди! Тепер я вже буду завертати! — гукала Варка.
— А я тепер вже не хочу пасти! — гукнула я голосно, бо вже була далеченько від саду. Перегнала через дорогу, одчинила ворота і, одчиняючи, оглянулася на сад. Варка теж верталася додому; за собою на мотузку тягла возик. Вона йшла, похиливши голову, мабуть, чи не плакала. Мені стало її шкода, але я вже не мала більш охоти починати знову і одігнала телят за клуню.
Погодились ми з Варкою тільки аж увечері.
Джерело: Кибальчич H. К. Спогади кота Сивка: Казки та оповідання.— К.: Веселка, 1993.