А ну кажіть, де принцеса? (Ті кричать). Тихо! Я все одно не чую. Покажіть рукою, куди вона побігла?
Дівчата переглядаються і показують в різні сторони.
ГАЛЬМО. А куди – це туди, чи не туди? (Крутиться в різні боки і закрутившись, падає).
КРУТЯК. Хитруєте! А ми підемо туди, куди ви не показали! Гальмо, лови коняку! Сідлай!
ГАЛЬМО. А вона хвицається! (Після удару). Уй!
Вони удвох намагаються сісти на коня, той скидає їх, нарешті в диких позах вони якось виїжджають. Андрій і Хвилинка виходять зі схованки. Вона обтрушується.
ХВИЛИНКА. Ой, скільки тут пилу… Апчхи…
АНДРІЙ (трохи ображено). Ой, які ми ніжні… Зате безпечно…
ХВИЛИНКА (в реверансі). Дякую за порятунок. Я принцеса Хвилинка. А ви лицар?
АНДРІЙ. Ну, не зовсім…
ХВИЛИНКА. Не зовсім чи зовсім ні?
АНДРІЙ. Ну, я просто Андрій, але я маю титул "переможець монстрів".
ХВИЛИНКА. Справді? А чому ж ти тоді сховався, а не почав перемагати монстрів?
АНДРІЙ. Розумієш, це я у комп'ютерній грі переможець. Та мені потрібна зброя. Мишка!
В цей час зі схованки вискакує Мишка.
МИШКА. А я тут, я з тобою! Ти що, мене не впізнав?
АНДРІЙ. Ні… А ти хто така?
МИШКА. Я ж твоя Мишка!
Фрейліни з криками "Миша!" тікають зі сцени.
МИШКА. Куди ви?! Я ж не справжня мишка, а комп'ютерна! (Принцесі). А ти мене не боїшся?
ХВИЛИНКА. Ні, я не боюсь мишей. Але боюся, що монстри тебе теж не злякаються…
АНДРІЙ. Чому ти рюмсаєш?
ХВИЛИНКА. А що мені робити? Мій таточко король Година Перший лежить зв'язаний і зачаклований за гратами у вежі. Замок захопили монстри. Люди розбіглися в паніці. І якщо ми не здолаємо монстрів, то опівночі він засне навіки! Що ж мені робити?!
АНДРІЙ. А я? Я ж прийшов сюди на допомогу…
ХВИЛИНКА. Справді? Але ж ти ніякий не лицар, а звичайний хлопчик, і зброї у тебе немає, тільки якась пришелепувата мишка…
МИШКА (обурено). Нічого я не пришелепувата! А навпаки — дуже розумна! От ви не знаєте, що робити, а я знаю! Треба йти в країну чаклунів, вони все знають і дадуть пораду.
АНДРІЙ. Точно, тільки як туди потрапити? (Хвилині). Не знаєш, де тут водяться чаклуни?
ХВИЛИНКА. Я чула, що країна Чаклунів – десь за річкою Забуття, але де ця річка – не знаю… І цього ніхто не знає, бо всі, хто там бував – це забули…
МИШКА. Ха! Ніхто, хто не має карти, а у мене вона інстальована! Зараз поглянемо… Так… (Дивиться). Все, я знаю дорогу! Всі за мною! (Біжить убік).
ХВИЛИНКА. Ти справді довіряєш цій Мишці?
АНДРІЙ. Ну поки що вона мене ні разу не підставила… А у тебе є інший вихід?
ХВИЛИНКА. Немає. Стривай, а якже мій кінь Стрілка?
АНДРІЙ. У тебе дуже розумний кінь, бачиш, він поки відволікає монстрів… Хутко…
Діти вибігають за Мишкою. З іншого боку на авансцені з'являється Монстрена з планшетом та шкутильгають на різні боки Крутяк і Гальмо.
МОНСТРЕНА. Що, знову прогавили?
ГАЛЬМО. А ми туди, а ці туди, а коняка той во і геп…
КРУТЯК. Це не кінь, а падлюка… А тут іще цей хлопець…
МОНСТРЕНА. Так вони тепер разом? (Дивиться в планшет). Хвилинка з Андрієм пішли до чаклунів… Нічого, через річку Забуття вони не пройдуть. Ми нашлемо на них духів Вітрів, і вони шубовснуть у річку. І забудуть не тільки куди йдуть, а навіть власні імена…
КРУТЯК. То ви підете до духів вітрів, пані повелителько?
МОНСТРЕНА. Не я, а ви підете – і хутко! Кроком руш! І бігом!
Монстри хутко шкутильгають.
СЦЕНА 3
На сцені гора і річка Забуття – прірва в диму. Виходять Андрій, Хвилинка і Мишка.
ГОЛОС. Нарешті наші герої дійшли до заклятого місця – річки Забуття. Вони не знали про ще одну небезпеку – на них чатували люті Духи Вітрів, наслані монстрами.
МИШКА. Ось ця річка, а за нею країна Чаклунів. Ось бачите, я казала, що приведу!
АНДРІЙ. Рано хвалитися, а як ми перейдемо на той бік?
ХВИЛИНКА. Он, бачите, мотузку? Тільки будьте обережні. Тато казав мені, що тільки сміливі і рішучі можуть перейти річку Забуття – бо не можна боятися і озиратися…
Дме вітер. На героїв нападають (наближаючись і віддаляючись) Духи вітрів – повітряні гімнасти. Андрій намагається затулити дівчат. Мишка чіпляється за нього.
МИШКА. Ой, що це таке? Як же ми пройдемо?
ХВИЛИНКА. Це Духи вітрів. Напевне, це витівки Монстрени…
АНДРІЙ. Нічого, проб'ємося. Головне — дістатися того берега…
Долаючи опір вітрів і допомагаючи один одному, вони пробираються до каната і по черзі перебираються на той берег. Першою – Принцеса. Перелякана Мишка зависає.
ХВИЛИНКА. Не бійся!
МИШКА. Ой, я ж не кішка, а мишка, я боюсь висоти… Ой, я зависла!
АНДРІЙ. Вічно ти зависаєш у найгірший момент! Чекай, я зараз, тільки не озирайся! (Намагається допомогти і теж "зависає"). Ой! Здається, я теж завис…
ХВИЛИНКА. Андрію! Мишко! Тільки не бійтесь! Ой, що ж це буде?…
В цей час на сцену вискакує пес Буран з нашийником та повідцем, який гавкає на Духів Вітрів, розганяє, біжить до Андрія з Мишкою, за допомогою іншого каната перескакує на бік Хвилинки. Всі зачудовано спостерігають.
БУРАН. Тримайтеся! Я вам допоможу! Це я, Буран, твій пес! Не пізнаєш?
Буран кидає їм свій повідець, з 3-го разу Андрію вдається схопити його. Буран спільно з Хвилинкою витягують їх на свій берег.
АНДРІЙ. Буран? Справді це ти? І ти вмієш розмовляти?
БУРАН. Гав! У віртуальному світі я трохи змінився і можу говорити.
АНДРІЙ. Дякую тобі, Буране, а як ти тут опинився?
БУРАН. Так само, як і ти. Я ж не міг лишити свого господаря наодинці з монстрами! Гав!
МИШКА. Чому наодинці? А я?
АНДРІЙ. Це Мишка, вона теж тут змінилася, це принцеса Хвилинка, а це Буран, мій пес.
ХВИЛИНКА. Нам не можна гаяти часу. Мишко, показуй дорогу, але більше не зависай…
МИШКА. Я ж ненавмисне, мене просто іноді "глючить"! (Дивиться). Всі за мною…
СЦЕНА 4
Всі йдуть по верху гори за Мишкою. В цей час декорація міняється на печеру, внизу з'являється Чаклун із асистенткою, яка літає від його рук. В цей час діти співають.
МАНДРІВНА ПІСНЯ
АНДРІЙ. У дорогу час.
І хай вітер дме у спину,
Нас ніщо й ніхто не спинить,
Не злякає нас (2).
ХВИЛИНКА. У дорогу час.
Мрії полетять далеко
І надія, мов лелека,
Не покине нас (2).
Діти, Мишка й Буран підходять і зачудовано дивляться на Чаклуна. Він зупиняється.
ГОЛОС. Незабаром наші герої дісталися печери чаклуна Дивослава, сподіваючись, що він дасть їм пораду, як порятувати країну Часу.
ХВИЛИНКА. Перепрошуємо, пане, а ви Чаклун?
ЧАКЛУН. Я чаклун Дивослав, а це моя помічниця Чарівниця.
АНДРІЙ. А ми прийшли просити вас про допомогу…
ЧАКЛУН. Я знаю, чому ви прийшли – ось бачите, це чарівне дзеркало розповіло мені про все, що сталося. Я спробую зарадити вашій біді. Нашій біді. Адже вірний час потрібен усьому світу, а повернення в минуле все руйнує. Слухайте уважно: щоб подолати Монстрену і її військо, вашої сили замало. Вам потрібно здолати Великого Дракона, дістати його зуби і посіяти біля замку короля Години з таким замовлянням: "Нехай, як сонце сходить рано, так воїнство добра постане, як ніч розсіятись могла, так подолають сили зла." Із зубів тоді постануть воїни і допоможуть вам подолати монстрів.
АНДРІЙ. Це все чудово. Тільки як ми здолаємо дракона? Може, є якийсь чарівний меч?…
МИШКА. А до речі, дракон великий? Скільки гігабайт?
БУРАН. Не бійся, господарю, я он вітри розігнав, що мені якийсь хвостатий ящір!
ЧАКЛУН. Стривайте, я ще не все сказав. Щоб ви могли впоратися з Драконами, я дам вам помічників – не звичайних, а віртуальних, це герої мультфільму…
АНДРІЙ. Якого? Я, певне, всі мультфільми знаю…
ЧАКЛУН. Цих, напевне, не знаєш, бо це герої з нашого нового мультфільму – Микита Кожум'яка і його лісовий друг Рисик, вони вас проведуть і допоможуть. Ось вони…
Чаклун чаклує і з'являються герої мультика (сцена з-за куща).
МИКИТА. Привіт.
АНДРІЙ. Так це ж діти! Хіба вони зможуть здолати Дракона?
МИКИТА. Дракона? А скільки у нього голів?
ЧАКЛУН. Лише одна.
МИКИТА. Мій прадід подолав Змія Горинича, а в нього було аж 3 голови.
ЧАКЛУН. Правда, драконів буде двоє — один великий і один маленький.
МИКИТА. І нас двоє, правда, Рисик?
РИСИК. Я беруся за малого. Гайда за мною. Я покажу дорогу. (Рисик махнув рукою, йде).
ХВИЛИНКА (чаклуну). Дякуємо вам за допомогу!
Герої прямують за анімаційними персонажами. Чаклун із Чарівницею ховаються в печері.
На авансцені з'являються Монстрена, Крутяк і Гальмо. Королева дивиться у планшет. В цей час у затемненні міняється декорація.
КРУТЯК. Не гнівайтесь, пані Монстрено…
МОНСТРЕНА. Не пані, а ваша величність…
КРУТЯК. Ваша величність… Ми все зробили, аванс дали малий… чималий.
ГАЛЬМО. А ці нікчемні Духи вітрів злякалися якогось песика… Тьху…
КРУТЯК. А все вже так добре складалося – вони ледь-ледь не шубовснули…
МОНСТРЕНА. Я вже все знаю. Ви теж лоханулися – понадіялися на цих свистунів, а треба було простежити! Але нічого ще не втрачено, Дракон – звір небезпечний…
ГАЛЬМО. То, може, він їх той во… гам-гам.
КРУТЯК. А ми їх спеціями притрусимо – для збудження апетиту…
МОНСТРЕНА. Спеції, кажеш? У мене є ідея. Насправді там не Дракон, а Дракониха, а в неї синочок, Дракончик. Ви заманите його у пастку та скажете його мамі, що в цьому винні принцеса і її гоп-компанія. Тоді розлючена Дракониха проковтне їх одним махом.
КРУТЯК. А малий Дракончик отакий чи отакий? (показує зріст малої і більшої дитини.)
МОНСТРЕНА. Та ні, десь отакий. (Показує більше 2-метрів). А мама метрів 10.
КРУТЯК. Ого… Так, Гальмо, ти підеш ловити Дракончика, а я буду відволікати цих…
ГАЛЬМО. А чого відразу я? Ти розумний, ти й вигадуй, як ловить, а я цих… погальмую.
МОНСТРЕНА. Мовчати! Разом підете. А не зробите – згодую Драконисі. Без спецій…
КРУТЯК. Без спецій несмачно…
МОНСТРЕНА. Кетчупом поллю. На завдання кроком руш!
Монстри виходять, крокуючи.
СЦЕНА 5
Декорація помінялася. Це лісова галявина. Танець дітей — метеликів і квітів. Виходить малий Дракончик, танцює і співає, стрибаючи з сачком і полюючи на метеликів.
ГОЛОС. А в цей час маленький дракончик вчився літати на лісовій галявині, не здогадуючись, що на нього полюють злі монстри.
ДРАКОНЧИК.
1.Я танцюю, я співаю,
Посміхаюсь і стрибаю,
Навіть полум'я навчився випускати.
2. Маю друзів я багато,
Дуже люблю з ними грати,
Але мрію я навчитися літати.
Приспів. Літати хочу, хочу, хочу я
Літати так, як матінка моя,
Літати, так, як матінка моя
Високо над землею!
Хочу, хочу, хочу я
Літати, так, як матінка моя.
Літати, так, як матінка моя,
Кружляти разом з нею!
Крутяк тримає на паличці великого метелика і заманює за його допомогою Дракончика у пастку-сітку, яку тримає Гальмо (визирає з-за куліс і ховається).