Усі ми добре знаєм, що це значить.
Але колись ішла по тілу дрож,
як хто "зелену вулицю" побачить.
Зелена вулиця сто літ назад,
коли ще час і смутен був, і скрутен,
це — дві стіни муштрованих солдат,
де в кожного зелений був шпіцрутен.
Між двох рядів по "вулиці" такій
здіймалися шпіцрутени-лозини:
засуджені проходили по ній,
тяжкі удари падали на спини.
І не один солдат від них помер,
і не один страждав і тяжко хворів.
А от зелена вулиця тепер —
в путі ланцюг зелених світлофорів.
Зелена вулиця! Як підоспів —
будь ласка, їдь, дається повна змога;
у переноснім значенні цих слів —
широка, вільна і пряма дорога.
СВІТ БАБУСИНИХ КАЗОК
На Сулі прозорі хвилі,
як бурштинові
Панський сад росте на схилі
в Костянтинові.
А в саду тім, кажуть, вітка
на ялиці є,
там на вітці висить клітка
із жар-птицею.
Краде білка там горіхи
з саду панського.
А для хлопця стільки втіхи
для селянського!
А горіхи, цю привабу,
кращу жемчуга,
й нам, було, приносить баба
Тимошенчиха.
А казкам які ми раді
тим, бабусиним,
що від них і взимку в хаті
як у вусі нам,
як веде про Йвана мову
про царевича,
Королевича.
Наче мишки, тихо-тихо
всі сиділи ми;
як добро змагало лихо —
так раділи ми.
За вікном плелася сітка
сніговицею.
Цілу ніч нам сниться клітка
із жар-птицею...
ЄДИНЕ СЛОВО
Загадка
Хто захоче відгадати — хай не дуже поспіша:
в мові це єдине слово, де апостроф після Ш.
Коли, друже, ти одразу розгадать не знаєш як,
зосередься — розгадаєш: слово це просте
(Миш'як)
СТАНЕ ВІН
ПРИВАБЛИВОЮ РІЧЧЮ
Загадка
Вказівний простий займенник цей
повтори в жіночім роді двічі —
й стане він привабливою річчю,
забавкою для малих дітей.
Що це?
(Цяця)
ЩО ЗА СПЛЮХА?
Загадка
Не з заліза, не з дерева
ця пухкенька сплюха:
є у неї два черева
і чотири вуха.
Що це таке?
(Подушка)
КОЛЯДНИК
Є колядочка у Гриця:
"Коляд-коляд-колядиця!"
Мати хусткою зав'яже —
тільки носик вигляда.
Хоч мороз "Дошкулю" каже,
так на те ж і коляда!
Гриць завбільшечки з мізинець,
але справжній колядинець.
Колядує, як годиться:
"Коляд-коляд-колядиця!
Дайте, дядьку, пиріг,
покладу собі у міх!
А не дасте пирога,
візьму бика за рога
та виведу на поріг
та викручу правий ріг!"
Ось до іншого йде двору,
напуска ману сувору:
"Дядьку, дайте ковбасу,
а то хату рознесу!"
А дорослі тьоті й дяді
цим колядкам дуже раді.
І дають то те, то се,
і в торбинці Гриць несе,
мов господар із базару,
сливи, груші для узвару
й гарбузці аж золотисті,
й трохи кроликам вівса,
й пироги пухкі, пашисті,
й над усім цим — ковбаса!
Сам завбільшечки з мізинець,
коляд-коляд-колядинець.
МЕРТВА ХВАТКА
Цей зворот, як довели
мовники-дбайливці,
свого часу занесли
в лексику мисливці
Бо порода є собак:
іклами своїми
жертву вхопить — і ніяк
пащі не розніме.
Не одному вже ловцю
пси в пригоді стали,
і мисливці хватку цю
мертвою назвали.
А від того й повелось
(тут і слів розгадка):
чіпко взявся ти за щось —
кажуть: мертва хватка!
МОГИЛИ СИВІ ПОВІДАЮТЬ
Як ти густо, краю милий,
полином віків пропах.
і які лиш не бродили
племена по цих степах.
Волелюбні осередки
осідали вздовж Сули,
де за волю славні предки
в славних битвах полягли.
Хвиля часу — неугавна.
Що ж нам каже сивий міф?
В наших землях з пра-прадавна
кімерієць жив і скіф.
Скіф потиснув кімерійця,
скіфа витіснив сармат.
Ще в віках пильніш порийся —
гот сармата тис назад.
Готу гун завдав удару,
гуна витіснив авар,
печеніг потис авара, —
безліч сутичок і чвар.
Гримнув половець з літами —
відступив і печеніг.
Січі знов гримлять степами,
за набігом знов набіг.
Між світань і перехмарин,
вздовж степів, доріг курних
сунув турок і татарин,
і козак ставав на них.
Так сіклись на смерть затято,
що мішались кров і пил.
Тому й досі так багато
по степах стоїть могил.
Але наш ти, краю милий,
мріє наш чумацький шлях,
наші предківські могили
на безмежних цих степах.
БАТУРИН
Ви бували в Батурин!,
у містечку славнім,
відомому з гетьманщини
походженням давнім?
На берегах на Сеймових
гетьмани гриміли.
Ржали коні козацькії
і шаблі дзвеніли.
Яке ж його походження?
Подекуди йдеться,
ніби місто засноване
як польська фортеця.
А потім хтось додумався
(хитрий і не дурень),
ніби йменням Баторія [3]
названо Батурин.
Та раніш він заснований,
ніж Стефан Баторій
мав будь-яке відношення
до цих територій.
Грала наша тут музика,
і кобза, й бандура.
А назва йде від давнього
словечка батура.
А батура в цім випадку
означа: фортеця.
Ось відкіля походження
ниточка снується!
ЯК РОЗКЛАСТИ ГОРІХИ?
Головоломка
Ой, допоможи мені, Насте,
сорок п'ять горіхів розкласти,
що доспіли в цей понеділок,
розкладать на дев'ять тарілок.
І ніяких в обліку збігів:
в кожній — різна кількість горіхів!
Як воно виходить?
(1,2,3,4,5,6,7,8,9)
Я – ПОНЯТТЯ,
З ЧОТИРЬОХ ЛІТЕР
Загадка
Я — поняття. З чотирьох я літер.
Кожен мене знає.
Писне миша чи застогне вітер —
вже мене й немає.
Хто я?
(Тиша)
СВЯТІ ГОРИ
О.Гончару
Як Дінцеві личать ці зелені брами,
що людину кличуть у священні храми!
Святогірськ: раїни чи сокори тут?
Диво України цей донецький кут!
Рай земний та й годі. Врода неймовірна.
Тут сама природа — проповідь Нагірна.
Місць таких пригожих не буває двох.
В час навал ворожих уберіг сам Бог.
Звідає той муку, звідає той горе,
хто підніме руку на Святії Гори.
ЩО ЗНАЧИТЬ
"КОНИКА ПАСТИ"?
Я люблю задушевні
молодих матерів перемови,
вболівання їх кревні,
їх заледве надломлені брови,
як почнуть розмовлять —
все про діток,
про своїх немовлят,
малоліток:
— Моя Лідка, Уляно,
почала дибулять так рано...
— А Миколка мій, Насте,
почав уже коника пасти...
Кожен знає, яке маля,
коли вперше ніжками дибуля.
А що значить коника пасти!
Як? До чого його прикласти?
"Та це ж просто, — матуся каже,
усміхнувшись очима ясними, —
як дитя на животик ляже
і голівку підніме".
Піднімали так само голови
пастушки, лежачи на осонні,
щоб видно було навколо,
де пасуться їх коні
Ось відкіль цей походить вираз!
Бо хотілось, щоб хлопчик виріс,
бо хотіла в нім бачити ненька
чумаченька чи козаченька.
Цілувала волосся пушок:
— Ах ти ж мій пастушок!
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР
Чи знаєм ми наші обряди і звичаї,
чи їх не затьмили канони чужі?
Пригадую: скільки краси таємничої
у Щедрому вечорі — святі душі…
І скільки пориву в розміренім цокоті
копит за вікном, у розгоні саней...
А в хаті наш батько сідає на покуті,
і ми за столом, ціла купа дітей.
Між батьком і нами — кутя і крученики,
шкварки й холодці, — все аж очі вбира,
яєчня, ковбаси, в макітрі — вареники,
коржів, пирогів отакенна гора!
І як наша мати зуміла настачити?
Ось батько з-за тих пирогів до рідні
(навмисне пригнувшись): — Чи ви мене
бачите? —
А ми в один голос: — Не бачимо! Ні...
— Видать, — каже батько, — були не
ледачими".
Помолимо ж Бога та вдарим чолом,
щоб ви мене, діти, й на той рік не бачили,
як сядемо знов за святковим столом.
Вертаюсь до мови тії чарівничої
і щиро бажаю, щоб вічно жили
такі дорогі родові наші звичаї
і гнулися в нас від достатку столи.
ПО САМУ ЗАВ'ЯЗКУ
Цікаві вирази народні
Ось каже чоловік один:
"В провулок напхано сьогодні
по саму зав'язку машин".
А другий каже, що у нього
по саму зав'язку турбот.
Звідкіль тут зав'язка? У кого
дізнатись учням про зворот?
— Так, певно, говорити стали, —
сказав Олесеві дружок, —
тому що зерно насипали
по саму зав'язку в мішок.
Та ось питають на уроці —
що скаже вчитель про слівце?
— Е, народилося в сорочці, —
всміхнувся він, — словечко це.
У давнину, коли в людини
ще ґудзики не повелись,
була в сорочці чи кофтині
на шиї зав'язка колись.
Коли ж по горло хтось наївся —
"по саму зав'язку", — казав.
Отак цей вираз і прижився:
народ сказав, як зав'язав.
СПОГАД
Мене спинила біла піна гречки,
легка і запашна, неначе збита
крильми веселих бджіл.
А недалечке
долина, вся духмяністю налита.
Де я читав таке? Та ще ж у школі!
Це ж Коцюбинський! Літ спливло немало.
Тепер іду: лунає пісня в полі,
і все це наяву мені постало.
Це ж "Intermezzo"!
Що той грім і туча?
П'єш трунок цей — і серце знову юне.
І арфа долами дзвенить співуча,
і вітерець перебирає струни...
ШИРОКА НАТУРА
Варить юшку в казані
дужий козарлюга.
В ложку взяв: смачна чи ні
із-під вусів дмуха.
Ось із вогнища дістав
гілочку-кривульку,
жар-вуглинку відламав,
затоптав у люльку.
Ще в огонь хотів дровець
підікласти трохи,
та штанами — хай їм грець!
зачепив триноги.
Леле! Вже обідать зась,
вже не буде діла:
добра юшка розлилась,
тільки зашипіла.
Він обличчя поверта,
в степ сердито кида:
— От проклята тіснота —
й повернутись ніде!
ВІН І ВОНА
Загадка
Ану відгадайте, друзі, що це значить:
він завжди за нею в небесах простує.
Його кожен чує, та ніхто не бачить,
її кожен бачить, та ніхто не чує.
Що це таке?
(Грім і блискавка)
ПОГОВОРИЛИ
Жарт
— Здоров будь, весельчак,
як живеться, мій друже?
— Та не так, щоб і так,
і не дуже, щоб дуже.
— А що мозок сушить
чи журиться та плакать?
— Е, та що говорить,
як нема що й балакать!
УКРАЇНСЬКІ ПРИКМЕТИ
1 ПРОГНОЗУВАЛИ ДОСТЕМЕННО
Сьогодні добре знають люди,
яка погода завтра буде,
бо теле— й радіопрогноз
підкаже — спека чи мороз.
В старі ж часи — і це знаменно
діди й бабусі наперед
прогнозували достеменно
погоду з безлічі прикмет:
як місяць гострий — на негоду,
як рівний — на ясну блакить,
щербатий — то відомо зроду,
що незабаром задощить.
Якщо дізнатися належить,
така погода чи така —
старе й мале уважно стежить
за виглядом молодика:
якщо з рогами він крутими,
то знай — невдовзі дощ ітиме;
з положистими заяснів —
чекати слід погожих днів.
Що це не примха, не зухвалість
дізнався я ще в юні дні:
ставалось, як прогнозувалось,
на подив людям і мені
На колос, на рясні стеблини,
на тиху нехворощ і хвощ
сьогодні промінь сонця лине,
а завтра йде краплистий дощ.
2. ДИВИСЯ, МИТЮ, ПРИМІЧАЙ
Мене у ліс водила мати:
—Хіба не диво цей Шамрай? [4]
В нім стільки можна прочитати —
дивися, Митю, примічай.
— Рослини, — каже, — не прогледять
ані жари, ні бур, ні гроз.
І про погоду попередять —
умій лише читать прогноз.
Он папороть побіля хмизу:
а підійди поглянь лишень —
як листя скручене донизу —
на сонячний, погожий день.
А рівне, випростане листя —
готуйся, друже, хоч-не-хоч —
біжи вкривай сінце в обійсті,
бо неодмінно буде дощ.
Як дурманять акацій квіти
й над ними в'ються комарі —
погожий день тобі не світить:
то вже негода на порі...
Давно матусі вже немає.
А я прибув.