Казкові вечори
Вже починаються так рано.
Ось зірка блимнула згори,
Чи все у нас ошатно вбрано.
Ліхтарик місяць засвітив,
І почалося диво з див:
Сніжиночки заблискотіли
Сріблясто, золотаво, біло.
Позапліталися казки
У їх сяйливі мережки.
"Казковий вечір" їх зібрав,
В газеті всі надрукував.
Зашелестіли сторінки,
Оповідаючи казки.
Фентезi
У країні фентезі Дельторо
Падав сніг трояндово-рожевий.
Поспішав нападати, бо скоро
Мав кортеж прибути королеви.
Я ж із дітьми бавилася в сніжки –
Сніг там теплий і легкий, як вата.
Потім ми помандрували пішки
До людей, які вміють літати.
Там я і навчилась цього дива,
Гідного уяви поетеси.
Все Дельторо бачила, щаслива –
Репортаж мій був у їхній пресі.
Я й тепер літаю залюбки,
Як складаю вірші чи казки.
Злива
Жарт жартом, а це вже злива!
Ще й чується грім здалека.
Таки Перун має силу,
Перун та ще літня спека.
Природа немов святилище
Праслов’янського бога.
Полий, поливай же ще, –
Просить вербичка-небога.
А дощ шумить з переливами –
Грають крапель цимбали.
Шепчеться з грушами, сливами,
Чи досить води, чи мало?
Соловейко Лiни Костенко
Мої мрії такі, як небо –
Високі, мінливо-гарні.
Чого ще людині треба?
Ось побувала в книгарні.
Terra incognito книги...
Гортаю, не бачу дороги.
А надворі ж відлига!
То й промочила ноги.
Тепер же, як соловейко
Із вірша Ліни Костенко,
Вкриваюся теплим пледом,
П’ю липовий чай із медом.
Снiжинки
Розкриливши свої пушинки,
Летять, танцюючи, сніжинки
У білих сукенках на диво –
Такі святкові і красиві!
– Хто вам подарував вбрання?
– То ж Дід Мороз – наша рідня.
Снiгурi
Неначе яблуня в плодах,
Ця берізка в снігурах.
Ой, летіли! Ой, летіли!
Утекли від заметілей.
– Отож, просимо до нас! –
У двір вибіг весь наш клас.
Винесли гостям зернят –
Не страшний їм снігопад.
Вдягла ялинка пуховик
Вдягла ялинка пуховик
З пір’їнок білих неземних.
Сховала рученьки-гілки
В пухнасті муфти залюбки.
— Вона не змерзне в холоднечі! —
Радіє на санках малеча.
Стриба зайчик мiж кущiв
Стриба зайчик між кущів
Вушками пряде.
Гілка хрусне – і присів:
Небезпека де?
Почекає хвилин кілька
І слухає знов:
– Чи не хрусне знову гілка?
Далі я пішов.
Загадки
1. Укрив ведмедеві барліг,
Наче ковдра, білий ... .
2. Не іскринка, не рослинка,
А білесенька .... .
3. На вікні букет мімоз
Намалює нам ... .
4. Глянь! У нашій годівниці
Клюють сало дві ... .
5. У кого рівна-рівна спинка?
Це ж красується ... .
6. Мчать мене аж два коня –
Залишається ... .
7. У засніженім дворі
Рожевіють ... .
8. Чи, бува, не горить гілка?
Наче вогник, скаче ... .
9. Дайте моркву
й капустинку –
... аж ковтає слинку!
10. Хоч вогниста – не жар-птиця,
А кумасенька ... .
11. Не просто золотиста намистинка,
А це пшениці спілої ……
12. Нас годує всіх воно –
Золоте, смачне ……
13. Ми в поході кілька діб.
Нам підтримка – білий …
14. Усміхнувся ситий Гліб:
– Найсмачніше в світі – ……
15. Українська наша доле,
Ти широке чисте … !
16. Восени лежало голе –
Снігом вкрилось рідне … .
17. І ліси, й степи, й поля –
Українська все … .
18. В космосі вона здаля
Мов блакитний м’яч – … .