А чого ображатися? Сильного образити важко, а він вважав себе сильним.
Кіт Бровчик зустрів пса Бровка запитанням:
— Як думаєш, допоможуть нам бездомні пси шукати наші дошки?
Пес поворухнув бровами:
— Спробувати можна... Принаймні деякі собаки не відмовлять. А нащо вам ті дошки?
— Це картини. Дряпопис! — заходився пояснювати Бубуляк. — Наївне котяче мистецтво. Вісім липових художніх дощечок.
Пес здивовано скинув брови:
— Жартуєте? Вісім липових дощечок?
— Вісім. Липових. А що?
— Де ви їх узяли?
— Надряпали. Бровчику, невже ти своєму другові нічого не розповів? — всі озирнулися на Бровчика: як так?
— А чого б то я розповідав! Ми ж домовилися: котяча таємниця. Я й припнув язика. Розказуйте тепер самі.
І коти наввипередки взялися розповідати Бровкові про свою виставку і про зникнення картин. А що, як котячий дряпопис має попит на міжнародних мистецьких аукціонах? Чому ті дощечки вкрали?
— Та ясно ж, чому, — мовив пес і заходився чухати вухо задньою лапою.
Кутузов присунувся до нього.
Пес і бровою не ворухнув.
— Тут діло у таємниці восьми липових дощечок. Про це кожний собака знає.
Запала тиша. Було чути лише, як чухається пес і як високо в повітрі дзижчить муха. І від тієї тиші прокинулися коти, які спали після нічної зміни. Розплющили очі й побачили пса, на якому зосередилися всі погляди. Пес перестав чухатись і сказав:
— Ви що, не чули про таємницю восьми липових дощечок?
Коти захитали головами: ні, не чули. Що ще за таємниця?
Пес підвівся, підійшов ближче й почав свою розповідь...