Не така вже й велика сума, щоб одкупитись од цієї тварюки.
— Так я вас тут ждатиму.
— Ждіть.
— Як і сьогодні, о сьомій?
— О сьомій...
Я зняв триста карбованців і відніс йому гроші. І постарався швидше забути про нього.
А десь через місяць знову пролунав телефонний дзвінок:
— Віктор Андрійович? Скільки літ, скільки зим! Я мовчав. Я одразу ж упізнав його голос.
В.К.