Данило Мордовець
ГАЙДАМАЧЧИНА
(1730–1768)
Історична монографія
ВІД АВТОРА
Предметом більшої частини своїх історичних розвідок, як вже неодноразово помічено у пресі, я обирав переважно темні сторінки з історичного минулого російського народу...
Весна і літо 1672 року були тяжкою порою для всієї теперішньої південної Росії і особливо для західної задніпровської, або Правобережної, України.
На південному сході Росії, по всьому середньому й нижньому Поволжі, після розгрому ватаг Стеньки Разіна і страти його самого, йшло криваве "втихомирення" нещасного краю важкою рукою боярина князя Одо-евського для науки "грядущим поколінням"...
Славянские ручьи
сольются в русском море?..
Пушкин.
("Клеветникам России")
І
Було се ще тоді, як татари на Україну загонами приходили та людей — хлоп'ят та дівчат — у полон забирали.
У одному селі жила тоді удова старенька, а у неї ж дві дочки — Одарка та Катря. Були вони вже не підліточки, а геть-геть попідростали та вже собі й скрині мальовані попридбали після Пилипівки й рушники сватам давать мусили...
Це було дуже давно.
Того року, з якого починається строката історична іканина нашої розповіді, руські люди, тепер такі впевнені в майбутньому своєї безмежної землі, не знали ще, чи зміцніє на цій спустошеній розрухами землі "благоквітуча галузь благородного кореня" і подарує їй мир та щастя, чи знову прийде польський і литовський люд і настане на Русі іноземне панування...