Вістен Х'ю Оден
— Куди ж ти, куди? — каже вершнику віршник...
Перекладач: О.Мокровольський
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.
— Куди ж ти, куди? — каже вершнику віршник. —
Ущелина челюсті щирить, мов піч!
Де ступиш ногою — потонеш у гною,
Могила поглине, понівечить ніч.
— А знаєш, — плете полохкий палахкому, —
Тумани затлумлять твій шлях до мети,
І погляд твій пильний чи бачить там спальню,
Де пасткою пустка враз пискне: "Лети!"?
— Ти бачиш он птаха? — жах зуху на вухо
Шепоче. — Шурхоче чорнюще в гіллі!
Слідком щось слідкує, ступає, стовпіє!
Ти згинеш — он пляма горить на чолі...
— Вшивайся! — сказав тому віршнику вершник.
— А дзусь! — палахкий полохкому сказав.
— Тебе вони стежать, — відрізав зух жаху
І геть поскакав, од них поскакав.