Вірші

Джамі Абдурахман

Абдурахман Джамі
Вірші

Перекладач: Василь Мисик
Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990

Похвала віршам

Що вірш? Ума дзвінкоголоса птиця.
Що вірш? Нетлінного добра скарбниця.

По-різному ту пташку ми цінуєм
В залежності від того, звідки чуєм.

Коли з веселого почуєм саду,
Вона дарує нам саму відраду.

Коли ж із вогнища жадоби й хоті,
Від неї тільки дим гірчить у роті.

Бувають відчуття тоді найгірші,
Коли корисливість бринить у вірші.

Коли ж із думкою зрідниться мова,
Коли міцна й легка її основа,

Вона засяє, як нова планета,
Й запам'ятає світ ім'я поета.

Коли ж у віршеві самі темноти,
Нікчемний зміст і залегкі звороти,

Йому крізь вуса вгору не пробиться —
I весь той скарб у бороді лишиться.

Хай буде вірш як прозірна криниця,
Що перлами коштовними іскриться,

I де вода добра свого не криє,
А до осяйності невтомно миє.

Нехай не буде він як та ковбаня,
Що в неяснім глибу своє надбання

Ревниво від твого ховає ока,
Нікому не потрібна, хоч глибока.

Там слово темне й думка там убога,
Й від слів до думки завузька дорога.

Читцеві добре треба попітніти,
Щоб значення нарешті зрозуміти.

* * *

Твій стан — який він є?.. Про це сама ти знаєш.
Дивіться також
Ти — щастя, а чиє?.. Про це сама ти знаєш.

Ти виглянеш у сад — і в ту ж хвилину заздрість
Того стрункого вб'є... Кого — сама ти знаєш.

Газель невловна й ти — вам двом не дошкуляє
Розкинуте моє... А що — сама ти знаєш.

Червоні пелюстки — твої уста рум'яні,
А дух, що милий п'є... те, що сама ти знаєш.

Тьма кучерів твоїх — це ніч моя, а з неї
Таке проміння б'є... Яке — сама ти знаєш.

Як ти біля Джамі — він має тіло й душу,
Без тебе він стає... тим, що сама ти знаєш.

* * *

Зубами сталь дзвінку перекусити,
У скелі жолоб нігтями прорити,

Звалити знову звалений казан,
Палкий вогонь повіками згасити,

В'юк ста верблюдів скласти на плече,
Світ перейти й ні разу не спочити —

Це незрівнянно легше для Джамі,
Ніж в'юк подяки підлому носити.

ШАХ I ПОЕТ

Забувся б гордий шах Махмуд,
Якби не знали всі,
Що не зумів він оцінить
Співця Фірдоусі.

РУБАЇ

По вінця чашу я напоєм наповняю,
Та не від радості сьогодні я гуляю:
Очима темними ти затемнила день мій
I я свій темний день до ночі нахиляю.

* * *

Про долю неука сам неук знає краще,
Аніж Абу-Алі, знавець усього сущого.
Не гань незрячого, о ти, що очі маєш:
Він у своїх ділах бачніший за видющого.

* * *

"Від злодіїв,— казав поет,— ні захисту, ні схову:
Все крадуть із писань моїх — думки і навіть мову".
Проглянув я диван його — і бачу: щира правда.
Все зерно вкрали, кинули самісіньку полову!