Поезії

Д'Аннунціо Габрієле

Габрієле д'Аннунціо
Поезії

Перекладач: Михайло Орест
Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади — К.: Основи, 1995

* * *

О місячний серпе на скрузі,
Що світиш на води пустельні,
Яке, срібносяйний, колишеться жниво
Сновидь під лагiдним промінням твоїм?

Короткі зітхання потоків
І квітів, і листя спливають
Від лісу до моря; ні поклик, ні пісня —
Ніщо не порушить безмежних мовчань.

Коханням важкий і жагою,
Рід людський дрімота поймає...
Яке, срібносяйний, колишеться жниво
Сновидь під лагiдним промінням твоїм?

* * *

Вінок твій на моїм чолі поблід,
О юносте! Так легко вже не тане
У серці біль, і стеляться тумани.
Моє чоло буття схиляє гніт.

Але добрішає душа, як плід
Доспілий. I нове їй, скромній, знане:
Прощати; розуміти все; від рани
Не плакати; мужніти серед бід.

Вона погасла, п'янь світанків білих,
О юносте! На берегах спустілих
Панує німота, прибій ущух.

Мій зір інакший, слух інакший: бачу
Я в оці братньому сльозу гарячу,
Удари братніх серць мій ловить слух.

Сніг

Спадає сніг на білу Землю-матір
Сумирно. I в заслуженім спокoї
Земля його приймає: бо багато
Вона плодів людині спородила.

Зрить хлібороб, як на полях зіпрілих
Яскріє сніг; до столу він сідає;
Йому всміхається надія з серця,
А з склянки — юний винограду витвір.

— Спадай же, снігу, з миром! I коріння
Хисти, і зародки; вони дадуть ще
Людині — хліб, і силу трав — худобі.

Спадай же з миром — щоб у дні воскреслі,
Тобою ситі, люди в долах бігли,
Немов слухняні табуни і ріки.